Крушинський Станіслав Йосипович — Вікіпедія

Крушинський
Станіслав Йосипович
Народження 7 (20) травня 1914
Смерть 20 листопада 1985(1985-11-20) (71 рік)
Поховання Байкове кладовище
Національність поляк
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Челябінськ
Найважливіші споруди станції Київського метрополітену, автобусно-залізничний вокзал у Челябінську
Нагороди
Орден Червоної Зірки  — 1945
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Премії Премія Ради Міністрів СРСР — 1973
CMNS: Крушинський Станіслав Йосипович у Вікісховищі

Круши́нський Станісла́в Йо́сипович (7 (20) травня 1914, Фастів, Київська губернія, Російська імперія — 20 листопада 1985(1985-11-20), Київ) — український радянський архітектор, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Фастові (нині — Київська область, Україна), у дворічному віці залишився сиротою. Закінчив семирічну школу в селі Фастівець. У 1920-х роках після закінчення короткострокових курсів став вчителювати. Недовзі переїхав на північ Росії, працював каменярем та вантажником у порту Кем, був рибалкою на Білому морі.

Учасник Німецько-радянської війни, був призваний у Червону армію в квітні 1941 року в Казахстані, пройшов від Сталінграда до Берліна, повернувся з фронту з бойовими нагородами[1].

З 1945 року жив у Києві. Станіслав Крушинський не мав вищої освіти. Однак його фронтові замальовки фактично стали рекомендацією для прийому на роботу архітектором до проєктного інституту «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»). З 1945 року він займався проєктуванням залізничних вокзалів Радянського Союзу. Постійно займався самоосвітою, набував знання та досвід, брав участь у творчих архітектурних конкурсах. Крушинський є автором вокзалів станцій Імені Тараса Шевченка, Знам'янка-Пасажирська та Основа Одеської залізниці (усі 1950–1952, архітектори Георгій Домашенко, Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський).

У 1958 році на відкритому конкурсі архітектурного оформлення станцій першої черги Київського метрополітену було обрано переможцями два проєкти інституту «Київдіпротранс»: станція «Арсенальна»[2] — архітектори Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський, Наталія Щукіна та «Дніпро»[3] — архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський. Також Станіслав Крушинський є одним зі співавторів станції метро «Хрещатик»[4].

У 1973 році Станіслав Крушинський у складі творчого колективу став лауреатом премії Ради Міністрів СРСР за проєкт автобусно-залізничного вокзалу Челябінська.

Станіслав Крушинський багато подорожував по країні. Свої враження від подорожей втілював у живописних творах, був членом Київського клубу художників-аматорів. У червні 1982 році в київському Будинку архітекторів відбулася його персональна виставка живописних робіт.

Сім'я[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крушинский Станислав Иосифович // Веб-сайт «Подвиг народа. 1941–1945». (рос.) [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite]
  2. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 187.
  3. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
  4. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 169.

Джерела[ред. | ред. код]