Кромержиж — Вікіпедія

*— сусідні нас. пункти*
Кромержиж; чеськ. Kroměříž
Герб Кромержижа	Прапор Кромержижа
	Вигляд міста з Архиєпископського палацуВигляд міста з Архиєпископського палацу
	Основні дані
	49°17′56″ пн. ш. 17°23′35″ сх. д. / 49.29889° пн. ш. 17.39306° сх. д.Координати: 49°17′56″ пн. ш. 17°23′35″ сх. д. / 49.29889° пн. ш. 17.39306° сх. д.
Країна	Чехія
Регіон	Злінський край
Столиця для	Кромержиж і Кромержиж[d]
	Bařice-Velké Těšanyd, Lubná[d], Rataje[d], Lutopecnyd, Jarohněviced, Гулін, Kostelanyd, Хропине, Skašticed, Střížoviced, Soběsukyd, Šelešoviced, Bezměrovd ?
Поділ	10 районів;
Засновано	1260
Перша згадка	1110 або 1107
Магдебурзьке право	1290
Площа	55,61 км²
Населення	▼28 926 осіб
· густота	576 осіб/км²
Висота НРМ	201 м
Міста-побратими	Нітра, Шатоден, Кремс-на-Дунаї, ; Пекари-Шльонські, Римніку-Вилча
Телефонний код	(420) 634
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Номери автомобілів	Z
Код LAU (NUTS)	CZ588296
GeoNames	3072649
OSM	r437751 ·R
Поштові індекси	217 01 - 768 01
	Міська влада
Адреса	[email protected]
Мер міста	Даніела Гебнарова
Вебсайт	mesto-kromeriz.cz
	Мапа
	Кромержиж у Вікісховищі

Кромержиж, у діаспорних джерелах Кромериж^[4] (чеськ. Kroměříž), також раніше Кремзір (нім. Kremsier) — місто Злінського краю, у Чехії. В 1998 році територія Архієпископського палацу була внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Загальне[ред. | ред. код]

На відстані у 20 км в напрямку на північний захід від м. Злін та в 60 км на північний схід від м. Брно знаходиться Кромержиж. Місто лежить на березі річки Морава, на висоті 201 м над рівнем моря. Площа міста становить 55,61 км². Чисельність населення — 28 926 осіб (станом на 1 січня 2013 року). Кромержиж складається з 10 міських районів. Місто знаходиться в однойменному окрузі Кромержиж Злінського краю, у Східній Моравії.

Історія[ред. | ред. код]

Перше поселення з'явилося на території Кромержижа у часи Великої Моравії. Перша письмова згадка про місто датується 1110 роком, коли був придбаний оломоуцьким єпископом Йоганном II. Розташований на перетині торговельних шляхів, Кромержиж у 1266 році указом чеського короля Пржемисла Оттокара II оголошений містом, того ж року в ньому будується замок. У 1290 році тут вводиться Магдебурзьке право.

У часи Гуситських воєн Кромержиж був опорою гуситів у Моравії. Був повернений оломоуцьким єпископам лише у 1456. У 1467—1471 роках місто опиняється в центрі військових дій між арміями чеського короля Їржі з Подєбрад та угорського короля Матвея Корвіна.

У XVI — на початку XVII століття Кромержиж перетворюється в один із найважливіших політичних та культурних центрів Моравії. Однак під час Тридцятирічної війни місто було захоплене і повністю зруйнований шведами. Знову відбудований лише у 2-й половині XVII століття оломоуцьким єпископом Карлом II Ліхтенштайн-Кастелькорном. Під час Війни за австрійську спадщину у 1742 році був захоплений прусською армією. У 1752 році місто згоріло при пожежі. У 1805 році був зайнятий армією Наполеона, у роки Другої світової війни — німецькою армією. Звільнений у 1945 році радянськими військами.

Під час Австрійської революції 1848 року, після придушення Габсбургами повстання у Відні, до Кромержижу переїхав і засідав у єпископському палаці австрійський Райхстаг (до березня 1849 року). У 1885 році в Кромєржижі зустрічалися і вели переговори з питань європейської політики монархи Європи.

Архітектура[ред. | ред. код]

У 1997 році Кромержиж отримав статус самого красивого історичного міста Чехії^[5]. Три історично цінних собори у місті: собор св. Іоанна Хрестителя, який є моравською перлиною стилю бароко; храм св. Маврикія зі статуєю Кромержизької мадонни та костел Вознесіння Діви Марії. Архієпископський палац у Кромержижі є домінантою історичної частини міста та головним «магнітом», що притягує відвідувачів історико-архітектурного заповідника. Його виникнення і розвиток пов'язане з історією оломоуцького єпископства і архиєпископства.

У кінці Тридцялітньої війни в 1643 році замок був спустошений шведською армією, потім на його місці побудували пишний палац в стилі раннього бароко. Єпископ Карел Ліхтенштейн запросив сюди з Відня італійських придворних архітекторів Ф. Лучезе і Г. П. Тункаллу, які взяли участь в будівництві й інших об'єктів після руйнівної пожежі в місті.

Від первинного замку залишилася тільки нижня частина вежі, яку реконструювали у стилі бароко. Вражає і 84-метрова висота вежі. На фундаменті колишнього замку виросла триповерхова будівля, що оточує внутрішній дворик з характерними аркадами. Зовнішні фасади палацу пластично декорували: розчленовані рядами вікон, прикрашені пілястрами і кутовими ризалітами.

У середині палацу є багато декорованих інтер'єрів різних епох і багатими колекціями образотворчого мистецтва. У бібліотеці можна знайти збірки історичних книг, монет і оригіналів партитур музичних творів.

Особливої уваги заслуговує Галерея палацу, яка займає третій поверх садового крила. У XIX—XX ст. картинна галерея займала 4 зали, у 70-х роках 20 століття експозиція була розширена до 9 залів, після реконструкції знову відкрита в 1999 році.

Галерея належить до одного з найбагатших зібрань у Європі. Тут представлені твори європейських художників XV—XVIII ст. від готики до пізнього бароко. Науковий каталог, випущений у 1998 р. містить повний опис 536 робіт (Тіціан, Ван Дейк, Лукас Кранах Старший та ін.). Це друга по цінності у Чехії (після Національної галереї в Празі) колекція картин.