Крикун Григорій Тимофійович — Вікіпедія

Григорій Тимофійович Крикун
Дата народження 12 серпня 1906(1906-08-12)
Місце народження Комишувате (нині Новоукраїнський район, Кіровоградська область)
Дата смерті 28 травня 1971(1971-05-28) (64 роки)
Місце смерті Київ, УРСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українці[1]
Професія режисер науково-популярного та ігрового кіно
Членство НСКУ
IMDb ID 1317256

Григорій Тимофійович Крикун (нар. 12 серпня 1906, Комишувате (нині Новоукраїнський район, Кіровоградська область) — пом. 28 травня 1971, Київ) — український радянський режисер науково-популярного та ігрового кіно. Член Спілки кінематографістів України (1958).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 серпня 1906 року в селі Комишуватому в селянській родині.

У 1926 році закінчив Київський педагогічний технікум, у 1934 році — режисерський факультет Київського кіноінституту, вчився також в аспірантурі при ньому). Був режисером-практикантом у фільмі О. Довженка «Іван».

У 19351940 і 19541959 роках працював на Київській студії художніх фільмів, а в 19411951 роках та з 1960 року — на Київській студії науково-популярних фільмів. Викладав на кінофакультеті в Київському театральному інституті. Був нагороджений медалями.

Могила Григорія Крикуна

Помер 28 травня 1971 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 21).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Створив науково-популярні стрічки:

  • «Диспетчерська централізація» (1941),
  • «Зчеплення вагонів» (1942),
  • «Умови для вагонів» (1943),
  • «Підготовка автомобіля до весняної експлуатації» (1945),
  • «Більше товарів широкого вжитку»,
  • «Стаханівські методи в будівництві» (1947),
  • «Полезахисні лісонасадження» (1950),
  • «Українська РСР» (1951),
  • «Амвросій Бучма» (1960),
  • «Електронний майстер» (1961),
  • «Автоматизація керування прокатними станами»,
  • «Марко Кропивницький» (1962),
  • «Золоті зерна» (1963),
  • «Партія і народ» (1964) та інші.

Поставив художні фільми:

Література[ред. | ред. код]

  1. Українська Вікіпедія — 2004.