French
DeutschКрафт Павло Павлович — Вікіпедія
| Павло Павлович Крафт | |
|---|---|
| Павел Павлович Крафт | |
| Народився | 23 січня 1870 Мещовськ, Калузька губернія |
| Помер | 12 травня 1907 (37 років) Санкт-Петербург |
| Громадянство |  Росія |
| Національність | Російські німці |
| Діяльність | політик |
| Партія | Соціалісти-революціонери |
Павло Павлович Крафт (23 січня (4 лютого) 1870[1], Мещовськ Калузької губернії[1] або Пенза[2] — 12 (25) травня, Санкт-Петербург або Саратов [1]) — російський професійний революціонер, один із засновників Партії соціалістів-революціонерів (або есерів, ПСР). Брав безпосередню участь в організації терористичних актів есерівської Бойової організації.
Біографія[ред. | ред. код]
Сім'я, швидше за все, походить з поволзьких німців. Народився у сім'ї чиновника судового відомства[2]. Спочатку навчався у сімферопольській гімназії (1880—1886), потім — у пензенській. Закінчивши гімназію в 1888, в тому ж році вступив на Фізико-математичний факультет Московського університету[1]. У квітні 1889 виключений з університету за участь у роботі марксистських гуртків Віктора Курнатовського, Олександра Гуковського та інших активістів, після чого висланий до Пензи. У Пензі продовжив займатися революційною діяльністю в гуртках народників та Василя Благославова[1].
17 (29) листопада 1889 року залучено до дізнання в числі 80 осіб за звинуваченням у скликанні в Пензі з'їзду революціонерів. 24 березня (5 квітня) 1890 року заарештований і переправлений в Санкт-Петербург. У столиці залучався до дізнання за звинуваченням у приналежності до «забороненої спільноти», був ув'язнений.
Вийшовши з ув'язнення 22 серпня (3 вересня) 1892 року, повернувся до Пензи, де перебував під голосним наглядом[2]. Після звільнення працював листоводом у купця Віктора Умнова, давав приватні уроки і розбирав бібліотеку у поміщиці Олени Хвощинської (уродженої княжни Голіциної) у селі Миколаївка Чембарського повіту Пензенської губернії[1].
У грудні 1895 року переїхав до Сімферополя, де служив у губернській земській управі і в 1898 році вкотре залучався до дізнання — цього разу у справі пензенських соціал-демократичних гуртків[1].
У вересні 1900 року перебрався до Саратова[1]. Восени 1901 року став одним із засновників Партії соціалістів-революціонерів, увійшовши разом з Катериною Брешко-Брешковською та Григорієм Гершуні до складу «Комісії для зносин із закордоном», яка з часом стала ядром Центрального комітету (ЦК) ПСР[2]. Виступив ініціатором відкриття нелегальної пензенської друкарні адвоката Б.Ф.Тарасова, створеної в 1901-1902 рр.[1]
Безпосередньо брав участь в організації терористичних акцій есерівської Бойової організації: зокрема, забезпечив револьвером та патронами Степана Балмашова, який 2 (15) квітня смертельно поранив міністра внутрішніх справ Дмитра Сіпягіна, восени того ж року взяв участь у зустрічі керівників ПСР (Гершуні, Євно Азефа, М.Мельникова) у Києві, на якій розглядалися аспекти практичної діяльності партії, у тому числі й терористичного характеру[2]. Також займався підготовкою замаху великого князя Володимира Олександровича[1].
5 (18) листопада 1902 року заарештовано в Києві та відправлено до Петербурга. Протягом трьох років утримувався у Петропавлівській фортеці, був засуджений до десятирічного заслання. Завдяки проголошенню Маніфесту 17 жовтня 1905 амністований[2].
Після амністії знову поринув у партійну роботу. На І-му з'їзді ПСР (29 грудня 1905 року) обирався головою з'їзду[1]. Був кооптований в обраний на з'їзді ЦК партії, в якому займався питаннями організаційної та бойової діяльності есерів[2] .
Помер від хвороби серця, перебуваючи на нелегальному становищі під ім'ям громадянина Французької республіки[2][1].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Ерёмин Г. В.. КРАФТ Павел Павлович // Пензенская энциклопедия. 2-е издание, уточнённое и дополненное. — Пенза : Областной издательский центр, 2019. — 21 квітня. — С. 606. — ISBN 978-5-906589-16-3.
- Ерофеев Н. Д.. КРАФТ Павел Павлович // Политические партии России. Конец XIX — первая треть XX века. Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. — 21 квітня. — С. 280. — ISBN 5-86004-037-7.