Красуський Костянтин Адамович — Вікіпедія

Красуський Костянтин Адамович
Народився 2 (14) вересня 1867 або 14 (26) вересня 1867
Рязанська губернія, Російська імперія або Зарайськ, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер 7 квітня 1937(1937-04-07) (69 років)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
Діяльність хімік
Галузь хімія і хімік
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Вчене звання професор
Відомі учні Габель Юрій Орестович
Знання мов російська
Заклад Варшавський університет
Членство Академія наук СРСР
Брати, сестри Красуська Анна Адамівна і Красуський Іван Адамович
Нагороди
Honored Scientist of the Azerbaijan SSR

Костянтин Адамович Красуський (14 вересня 1867(18670914), Верейкіно, Рязанська губернія — 4 липня 1937, Баку) — російський хімік. Брат хіміка Івана Красуського та анатомині Анна Красуської.

Закінчив курс в Санкт-Петербурзькому університеті по природничому відділенню фізико-математичного факультету.

Був професором неорганічної, потім органічної хімії в Варшавському університеті, професором хімії в київському політехнікумі та Київському університеті. Отримав ступінь доктора за дисертацію: «Дослідження реакції аміаку і амінів з органічними оксидами» (1911).

З 1916 по 1929 рік — професор Харківського університету, був проректором.

Через конфлікт з професором Георгієм Петренко покинув Харківський інститут народної освіти та переїхав до Баку[1].

Співпрацював у 82-томному «Энциклопедическом Словаре» Брокгауза и Ефрона.

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1933).

Публікації[ред. | ред. код]

(головним чином у «Журнале Русского Физико-Химического Общества» і в «Journ. f. prakt. Chemie»):

  • «О действии спиртовой щелочи на дипропаргил» (спільно з Фаворським.)
  • «О порядке присоединения хлорноватистой кислоты к этиленовым углеводородам»;
  • «О влиянии хлора на порядок отщепления воды в альфа-хлороспиртах»;
  • «О реакции образования альдегидов и кетонов из галоидных соединений этиленовых углеводородов»;
  • «О реакции образования альдегидов и кетонов из альфа-хлороспиртов»;
  • «О механизме изомеризации органических альфа-окисей» та ін.;
  • «Исследование изомерных превращений, совершающихся при участии органических окисей» (СПб., 1902; магістерська дисертація);
  • «Zur Frage uber Structur des Isobutylenchlorhydrins».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]