French
DeutschКраснопіль (Бердичівський район) — Вікіпедія
| село Краснопіль | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район |  Бердичівський район |
| Громада | Краснопільська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020090010030732 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1601 |
| Населення | 1226 |
| Площа | 5,616 км² |
| Густота населення | 218,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13264 |
| Телефонний код | +380 4139 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°50′07″ пн. ш. 28°02′58″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 28.04944° сх. д.Координати: 49°50′07″ пн. ш. 28°02′58″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 28.04944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 260 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13264 , Житомирська обл., Чуднівський р-н, с. Краснопіль, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Краснопіль | |
 Краснопіль | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Краснопі́ль — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 1226 осіб. З 2016 року центр Краснопільської сільської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Кобилиха, права притока Тетерева.
Історія[ред. | ред. код]
У давні часи це було доволі велике місто з укріпленим замком (ХIVст)[1][2].
За часів князя К. Острозького тобто кін. XV-поч. XVI славився торгівлею, мав 12 православних церков. Краснопіль потерпав від татарських набігів. Під час одного з них замок було зруйновано, саме місто спалено, мешканців вбито, або взято в ясир[2].
За Люблінською унією 1569 відійшов до Польщі. У 1593 краснопільці брали участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Косинського. У 1648 році поблизу Краснополя відбувалися бої загонів М. Кривоноса з поляками.
За Слободищенським трактатом — містечко у складі Речі Посполитої. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Російської імперії. Спочатку входило до Ізяславського намісництва, від 1797 — до Волинської губернії.[1]
У XVIII ст. містечко було власністю польських магнатів Любомирських, доходи з маєтку йшли на утримання збройних формувань князів Любомирських[2].
Деякий час Краснопіль належав князям Павлові та Янушу Сангушкам, які у 1717 році передали його у власність Бартоломея Гіжицького з синами[3].
Бартоломій Ґіжицький-старший (1672–1768), полковник військ коронних, одружений зі Францишкою з Ромерів[4].
У 1751 році (по іншим даним-у 1754) на кошти місцевого власника каштеляна Вишгородського Бартоломея Гіжицького було збудовано костел парафіяльний[5] на честь Діви Марії[2](тепер Архангела Михаїла)[6], у якому знаходилася чудотворна ікона Матері Божої. Храм було побудовано на місці старовинної церкви, яка існувала у Краснополі ще до татарської навали (приблизно з ХІІІ ст)[2].
1782 року відбувся поділ маєтностей між синами Бартоломія Ґіжицького-старшого. Краснопіль одержав Каєтан, підстолій овруцький (1767), хорунжий житомирський (1779) і київський (1784), маршалок Барської конфедерації Волинського воєводства(1768), засновник першої лінії роду. Він збудував у Краснополі палац архітектура якого поєднувала венеціансько-готичні риси. У палаці зберігались багаті колекції картин, срібла, порцеляни.[1]
Маєток успадкувала його донька Саломея, яка внесла Краснопіль як посаг до родини чоловіка – Домініка Оскерка, ротмістра кавалерії та кавалера орденів Орла Білого та св. Станіслава[7].
Близько 1880 р. у нащадків Оскерків Краснопіль придбав Вацлав Мазаракі, одружений з княгинею Станіславою Четвертинською.
Станом на 1883 р. у містечку проживало 877 мешканців, 342 буд, 2 церкви, костел, 7 магазинів, 1 ремісників. Власність Вацлава Мазаракі[1] [2]. Кількість парафіян РКЦ у 1883 році налічувала 2928 чол., парафія житомирського деканату РКЦ мала філію у Янушполі (тепер Іванопіль), також були каплиці у Молочках, Стетківцях, Буковцях, Носівці[2].
У 1902 році замість старого костелу коштом Мазаракі був побудований новий мурований. Храм було освячено 29 вересня 1906 року.
У 1906 році містечко Житомирського повіту Волинської губернії. Дворів 532, мешканців 2790.
Син Вацлава Мазаракі, Едвард Мазаракі, овруцький маршалок, був останнім власником Краснополя.
У 1917 р. палац було спалено[8].[9]Костел перетворено на млин, кузню.
Під час Голодомору 1932—1933 років загинуло щонайменше 626 жителів села.[1]
До наших днів зберігся парк, який має назву «Палац». Костел відновлюється.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1402 особи, з яких 622 чоловіки та 780 жінок.[10]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1229 осіб.[11]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,02 % |
| російська | 0,90 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гудзь Віктор Васильович — український педагог.
- Клим Поліщук (1891—1937) — український літературний класик.
- Царук Юрій Григорович (1987) — дворазовий чемпіон Літніх Паралімпійських ігор 2012 року у Лондоні
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д О. В. Бистрицький. КРАСНО́ПІЛЬ. Енциклопедія сучасної України (укр) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 26.07.2019.
- ↑ а б в г д е ж Filip Sulimierski i Władysław Walewski (1883). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. T. IV, с.637. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 26 липня 2019.
- ↑ Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy (pol) . с. T. 2. – S. 41.
- ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach Blekitny: Genealogie zyjåcych rodów Polskich (pol) . с. – T. 1. –S. 370.
- ↑ Єпископ Мар'ян Бучек , Ігор Седельник (14.05.2010 12:00). КРАСНОПІЛЬ. Костел св. Архангела Михаїла. Костели і каплиці України (укр) . Процитовано 27.07.2019.
- ↑ Україна, карта Римо-Католицьких костелів XIX ст. genea (укр) . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 27.07.2019.
- ↑ Себта Тетяна, Черкаська Наталія. (2003). Фонди магнатських архівів та судово-ад- міністративних установ КЦАДА у контексті взаємних претензій Рейхско- місаріату України та Генерал-губернаторства Польщі (укр) . Журнал «Архіви України». с. Випуск 4-6 (252) с.184-313. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
- ↑ Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Ziemie ruskie Korony (pol) . с. – T. 11: Wojewodztwo kijowskie. – S. 250–253.
- ↑ Краснопіль-село з величною історією. Чуднів news (укр) . 20.07.2018. Архів оригіналу за 26.07.2019. Процитовано 12.07.2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краснопіль (Бердичівський район) |
- Krasnopol, mko w pow. żytomierskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 637. (пол.)
- Погода в селі Краснопіль [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||
