French
DeutschКочубей Микола Савович — Вікіпедія
| Микола Савович Кочубей | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Микола Кочубей на урочистому погашенні ювілейної марки начесть 75-річчя Івана Миколайчука. Чернівці, червень 2016 | ||||
| Народження | 30 грудня 1956 (67 років) Київ | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  СРСР→ Україна | |||
| Жанр | графіка, живопис | |||
| Навчання | НАОМА | |||
| Діяльність | художник | |||
| Твори | графічні серії «Наша пісня», «З народних джерел», «Знаки Дивосвіту» | |||
| Звання |  | |||
| Сайт | m-kochubey.narod.ru | |||
| | ||||
 Кочубей Микола Савович у Вікісховищі | ||||
Мико́ла (Микола́й) Са́вович Кочубе́й (нар.1956, Київ) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Савович Кочубей народився у Києві 30 грудня 1956 року. Родина художника походить з Вінниччини, з с. Нападівка.
 | Моє дитинство пройшло на Вінниччині, а там все співає: і природа, і люди. Це закарбувалося в моєму серці. |  |
— Микола Кочубей, для газети «День»[1] | ||
Батько майбутнього митця працював у Києві в управлінні підземних робіт, укріплював схили Дніпра.
У 1973-1977-х роках Микола Кочубей навчався у Київському художньо-промисловому технікумі.
На початку 80-х він продовжив навчання у школі-студії Віктора Зарецького, у 1984–1990 роках — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Викладачами з фаху були Андрій Чебикін, Микола Компанець).
| | ...мій викладач Андрій Чебикін працює в офорті. Колись він зацікавив цим нас, студентів. Якщо попереднє покоління графіків більше ліногравюрою займалося, то коли я навчався у вузі, багато хто закохався в офорт. З цією пристрастю й вийшов на диплом... | |
— Микола Кочубей, для «Віче»[2] | ||
З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.
У 1993–1996 роках — аспірант асистентури у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури під керівництвом Георгія Якутовича.
З 1996 року очолює секцію художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ.
Також з 1996-го співпрацює з Національним Банком України, розробляє ескізи майбутніх ювілейних і пам'ятних монет.
З 1998-го працює над замовленнями видавництва «Марка України».
2004 року розпочинає викладати у НАОМА. Окрім цього завідує кафедрою живопису у Дитячій академії мистецтв на Оболоні.
Творчість[ред. | ред. код]
 |  | |||||||||
 |  | |||||||||
 |  | |||||||||
У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
Кольорові офорти[ред. | ред. код]
Технікою офорту Микола Кочубей захопився під час навчання в НАОМА під впливом свого викладача Андрія Чебикіна.
Саме в такій техніці була виконана дипломна робота митця — серія кольорових офортів «З народних джерел до українських народних пісень», у яких були відображені теми колядок, чумацьких та весільних пісень.
Пісенну тему художник продовжив і після закінчення вишу. На нові роботи цієї тематики надихнув, зокрема, виступ хору «Гомін»[1], творчість тріо «Золоті ключі»[3]
З'явилась серія, де кожна робота присвячена окремій українській пісні. «Ой, чий то кінь стоїть», «Ой, у полі жито копитами збито», тощо. Останню пісню Миколі Кочубею наспівала дружина Івана Миколайчука Марічка. Улюблена пісня актора настільки вразила художника, що він виношував картину по її мотивам протягом 2 років[1].
Офорти Миколи Кочубея мають виразно український стиль.
| | Я використовую українську писанку, її орнаменти, сакральні знаки, чий зміст деякою мірою вже втрачений, але генетична пам’ять є в усіх нас... Ці знаки я вплітаю в орнамент, стилізуючи й перетворюючи в образи | |
— Микола Кочубей, для газети «День»[1] | ||
Пам'ятні та ювілейні монети[ред. | ред. код]
Співпрацювати з Національним банком України Микола Кочубей розпочав 1996 року. Тоді його кандидатуру з-поміж інших запропонував банку Олександр Івахненко.
Першою монетою, ескіз якої виконав Микола Кочубей, була «Місто-герой Київ».
З того часу за ескізами Миколи Кочубея НБУ випустив більше 50 монет.[4] Три з них («Сорочинський ярмарок», «Водохреще», «Голодомор — геноцид українського народу») були удостоєні свого часу перших премій у щорічному конкурсі НБУ «Найкраща монета року».
Поштові марки[ред. | ред. код]
Над замовленнями видавництва «Марка України» Микола Кочубей працює з 1998 року.
Найвідомішою частиною його доробку в галузі поштових марок є серія «Народний одяг України». В період з 2001 по 2008 рік у цій серії вийшло 8 аркушів по 6 марок, присвячених народному вбранню різних регіонів України в контексті календарно-обрядового циклу.
Джерелом інформації про регіональний одяг послужили старі фотографії та сучасні альбоми, присвячені цій темі.
На марках художник іноді зображує конкретних особистостей.
| | Спочатку зображував одяг як одяг. А потім стало сумно, і я почав малювати друзів, родичів, себе маленького. Звісно, в контексті костюмної теми. | |
— Микола Кочубей, для «Віче»[2] | ||
На марках, присвячених костюму Буковини, митець зобразив Марічку та Івана Миколайчуків[2].
До 75-річного ювілею Івана Миколайчука було видано марку та конверт з його зображенням та його героїв. Микола Кочубей був присутній на урочистому погашенні марки у Чернівцях у червні 2016 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
 |  | |||||||||
- 2002 — Лауреат першої премії Всеукраїнської виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича
- 2003 — Лауреат міжнародної премії імені Георгія Нарбута за найкращу українську поштову марку .
- 2005 — Лауреат у номінації «Найкраща марка» на міжнародному конкурсі WIPA у Відні (марка «Свято Різдва Христового») .
- 2005 — Монету «Сорочинський ярмарок» авторства Миколи Кочубея визнано «Найкращою монетою року».
- 2005 — Монета «Свято-Успенська Святогірська лавра» здобула Велику срібну медаль на конкурсі місті Віченці (Італія).
- 2006 — Монету «Водохреще» визнано «Найкращою монетою року».
- 2007 — Монету «Голодомор — геноцид українського народу» визнано «Найкращою монетою року»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г День, 2007.
- ↑ а б в Віче.
- ↑ Міжнародний туризм, 2006.
- ↑ Список монет авторства М. Кочубея на сайті НБУ. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 8 січня 2013.
- ↑ Євгеній Дикий. Киянин Микола Кочубей створив найкрасивішу українську монету // Хрещатик. — 2008. Архівовано з джерела 8 березня 2016. Процитовано 8 січня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кочубей Микола Савович |
- Ольга Клейменова. Кочубей, птах співучий // Віче. Процитовано 7 січня 2013.
- Маша Томак. Пісня на... папері // газета "День". — 2007. Процитовано 8 січня 2013.
- Марія Влад. Україна, мальована в Лаврі // Міжнародний туризм. — 2006. — Грудень. Процитовано 8 січня 2013.
 | Дані у статті наведені станом на 2008 рік. |