Костромська губернія — Вікіпедія

Костромська губернія
Герб
Центр	Кострома
Утворено	1796
Площа	83 996,4 км²
Населення	1 429 228[1] осіб (1897)
Попередники	Костромське намісництво
Наступники	Костромський округ

Костромська губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР, що існувала у 1796–1929 роках. Губернське місто — Кострома.

Географія[ред. | ред. код]

Губернія була розташована в центрі європейської частини Російської імперії. Межувала на заході з Ярославською, на півдні — з Владимирською та Нижньогородською, на сході межувала з В'ятською, на півночі та північному заході — з Вологодською губерніями.

Площа губернії становила 83 996,4 км² — у 1897 році^[1], 33 647 км² — 1926 року^[2].

Історія[ред. | ред. код]

• 29 травня 1719 року створено Костромську провінцію в Московській губернії та Галицьку провінцію в Архангелогородській губернії.
• 6 березня 1778 року з цих двох провінцій було створено Костромське намісництво, яке поділялось на дві області: Костромську з центром в Костромі й Унженську з центром в Унжі. У складі намісництва було 15 повітів: Буйський, Варнавинський, Ветлузький, Галицький, Кадийський, Кінешемський, Кологривський, Костромський, Луховський, Макаріївський, Нерехтський, Плесовський, Солігалицький, Чухломський та Юрьївецький.
• 12 грудня 1796 року Костромське намісництво було перетворено на Костромську губернію, міста Буй, Кадий, Лух і Пльос залишені за штатом.
• 1802 року відновлено Буйський повіт.
• Після Жовтневої революції 1917 року Костромська губернія увійшла до складу утвореної 1918 року Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР).
• З 19 серпня по 15 вересня 1918 року на території Уренщіни, яка перебувала в східній частині губернії, піднявся заколот проти комуністів. Після деяких зіткнень заколот був придушений.
• 1922 року до складу Нижньогородської губернії було передано Варнавинський та Ветлузький повіти.
• Постановою ВЦВК від 8 жовтня 1928 року «Про районування Костромської губернії» було скасовано поділ губернії на повіти й волості та запроваджено поділ на 19 районів: Арменський, Буйський, Галицький, Заволзький, Ігодовський, Кологривський, Костромський, Красносельський, Кужбальський, Мантуровський, Межевський, Молвітинський, Нерехтський, Палкінський, Парфеньєвський, Солігалицький, Судайський, Судиславський, Чухломський.
• Постановою Президії ВЦВК від 14 січня 1929 року територія Костромської губернії увійшла до складу Іваново-Вознесенської області, яку у березні 1929 року було перейменовано на Івановську промислову область. У квітні 1929 року рішенням XVIII губернського з'їзду Рад Костромська губернія була перетворена на Костромський округ Івановської промислової області.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

У період з 1802 до 1918 року до складу губернії входило 12 повітів:

1918 року було утворено Ковернінський повіт, а Кінешемський, Юрьївецький та частина Нерехтського повіту відійшли до Іваново-Вознесенської губернії.

1922 року Макарьївський повіт увійшов до складу Іваново-Вознесенської губернії, а Варнавинський і Ветлузький — до Нижньогородської. Ковернінський повіт було скасовано.

Таким чином, 1926 року до складу губернії входило 7 повітів, а її площа скоротилась у 2,5 рази у порівнянні з 1918 роком.

Герб[ред. | ред. код]

• 1-й Відновлено (підтверджено) 28 листопада 1834 року, скасовано 5 липня 1878 року

Опис гербу:

Щит, розділений на чотири частини: у першій, червленій частині срібний хрест, друга й третя частини золоті; у четвертій, зеленій частині срібний півмісяць рогами донизу

• 2-й Затверджено 5 липня 1878 року

Опис герба:

В лазуревому щиті, на срібній воді, золотий стародавній Варязький корабель, з головою та крилами орла на носовій частині, з вітрилом, прапором, на якому Імператорський орел, та із сімома гребцями. Щит увінчаний Імператорською короною й оточений золотим дубовим листям, з’єднаним Андріївською стрічкою

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад губернії до завершення XIX століття відображав абсолютну перевагу російського населення (в цілому по губернії 99,6 %, у західних повітах — до 99,9 %; у Ветлузькому повіті 1,6 % становили марійці)^[4].

Керівники губернії[ред. | ред. код]

Генерал-губернатори[ред. | ред. код]

Правителі намісництва[ред. | ред. код]

Губернатори[ред. | ред. код]

Губернські предводителі дворянства[ред. | ред. код]

Віце-губернатори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Пам'ятна книжка Костромської губернії на 1851 рік [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Пам'ятна книжка Костромської губернії на 1857 рік [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Тумаков. Ветлузький край. 1962 р.
• Списки населених місць Костромської губернії 1877, JPG
• Белоруков Д. Ф. Селища, села й міста Костромського краю [Архівовано 7 жовтня 2011 у Wayback Machine.]: матеріали для історії. — Кострома: Костромський громадський фонд культури. ISBN 5-89362-016-X

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костромська губернія

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• Карта Костромської губернії з «Атласу» Ільїна 1876 року [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Бібліотека Царське Село, книги з історії Костромської губернії