Коріолан (опера) — Вікіпедія

Опера «Коріолан» — перший проєкт творчої формації українських музикантів NOVA OPERA^[1].

Після прем'єри вистави Євген Нищук, який був тоді міністром культури, вручив Владиславу Троїцькому звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Сюжет[ред. | ред. код]

За основу сюжету взято трагедію Уільяма Шекспіра «Коріолан». Ініціатором та режисером постановки виступив Влад Троїцький. Майбутня команда виконавців вперше зібралася у серпні 2014 року в рамках школи-резиденції перед тогорічним Гогольfest. Вокальні партії виконали Мар’яна Головко - лірико-колоратурне сопрано (Віргілія), Анна Кірш - сопрано (Волумнія), Ліза Курбанмагомедова - сопрано (Мененій), Андрій Кошман - баритон (Авфідій; Сіціній), Руслан Кірш - баритон (Брут; Коміній; гонець), Антон Литвинов - бас (Кай Марцій Коріолан). Інструментальні партії створили Артем Дзегановський (скрипка), Жанна Марчінська (віолончель), Андрій Надольський (ударні), Юлія Ваш (клавесин), Софія Турта (фортепіано), Антон Байбаков (електроніка).

Музика[ред. | ред. код]

В якості основного методу роботи режисер запропонував колективну імпровізацію, в ході якої викристалізувалися основні музичні ідеї. За винятком кількох номерів опери, вокальні та інструментальні партії й на момент показів залишилися підготовленою імпровізацією, не зафіксованою у партитурі.Частина вокальних номерів представляє собою препаровані цитати з творів різних часів та жанрів: Miserere Клаудіо Монтеверді, ірландська антивоєнна протестна пісня кінця XVIII століття Johnny, I hardly knew’ya^[2]^{[неавторитетне джерело]}, сирійський розспів «Христос Воскресе» та колискова з репертуару Ніни Матвієнко «Колисала я дитиноньку маленьку». Мар’яною Головко та Антоном Байбаковим був покладений на музику сонет Шекспіра Let Me Confess That We Two Must Be Twain.