Коростишівський Платонов — Вікіпедія

«Коростишівський Платонов»
Автор Олександр Клименко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр роман
Видавництво «Ярославів Вал»
Видано 2010
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 216
ISBN 978-966-2151-45-9

«Коростишівський Платонов» — роман українського письменника Олександра Клименка, вийшов друком 2010 року у видавництві «Ярославів Вал»[1]. Твір присвячено батькові письменника[2]. Автор передмови Василь Слапчук[3]. В оформленні обкладинки використано картину Рафаеля «Святий Георгій перемагає дракона».

Сюжет[ред. | ред. код]

У романі «Коростишівський Платонов» розповідається про двох побратимів — луцького джазового музиканта Андрія та коростишівського письменника Василя Місяця, чия творчість щільно пов’язана з літературною діяльністю Андрія Платонова. Дійство твору відбувається у Коростишеві, Луцьку, Житомирі, Травневому, а також у вигаданих місті N та селищі Високі Горби. Текст твору складається з двох частин — розповіді про Андрія та «Автобіографічної книги про А. Платонова, написаної коростишівським письменником В. Місяцем». У романі реальність поєднується з вигадкою. У першій (реалістичній) частині твору розповідається про те, як Андрій, довідавшись про смертельну хворобу дівчинки Ніни, яка навчається в одному класі з його донькою, ціною неабияких душевних зусиль рятує Ніну від неминучої смерті. У сюрреалістичній «Автобіографічній книзі про А. Платонова» розповідається про творче та духовне становлення Василя Місяця, про те, як він знайшов на лавці у коростишівському парку книжку Андрія Платонова і почав писати літературні твори, перебуваючи під враженням від прочитання романів «Ювенільне море», «Котлован», «Чевенгур». У художній уяві Місяця Платонов оживає, і Василь «оселяє» його разом із дружиною Марією Олександрівною Платоновою та донькою Марійкою у селі Травневому. Платонов розповідає Василеві про смерть свого сина Платона, який, повернувшись зі сталінського табору, у юному віці помер від туберкульозу. Почуте вражає Василя. Знаючи, що у своїх творах Андрій Платонов писав про масовий голод, Місяць вирішує за будь-яку ціну посприяти воскресінню Платона та всіх померлих у часи голоду дітей. Серед героїв роману — Юрій Переможець, Ернест Хемінгуей, Квітка Цісик.

Стиль[ред. | ред. код]

Роман написаний у стилі постмодернізму та сюрреалізму[4].

Рецензії[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Роман «Коростишівський Платонов» в авторському перекладі на російську надруковано в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж), публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв[5][6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2011 — Міжнародна літературна премія ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»[7].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Сучасність. — 2010. — № 5. — С. 37-93.
  • Бастард: фрагменти з роману «Коростишівський Платонов» / Березіль. — 2010. — № 5-6. С. 38-67.
  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Золота пектораль. — 2010. — № 3-4. С. 27-32.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анотація до роману «Коростишівський Платонов» — ЛітАкцент, 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 31 грудня 2017.
  2. Олександр Клименко: «Найважливішим для мене було написати ці твори…» — «Українська літературна газета», 2015 [Архівовано 25 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
  3. Василь Слапчук. Автобіографічний роман «Коростишівський Платонов», написаний луцьким письменником Олександром Клименком [Архівовано 7 Липня 2022 у Wayback Machine.]
  4. Володимир Лис: «Втеча в слово і допомогла зберегти душу» — «Українська літературна газета», №7(39), 2011 [Архівовано 2 Червня 2017 у Wayback Machine.]
  5. «Подъём» Платонова — ЛітАкцент, 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  6. Платонов Андрій Платонович / В. М. Назарець // Енциклопедія Сучасної України / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.
  7. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» за 2011 рік. Архів оригіналу за 8 Грудня 2015. Процитовано 4 Грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]