French
DeutschКорости — Вікіпедія
| село Корости | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Рада | Матеївецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080110070091345 |
| Основні дані | |
| Засноване | В 1933 р. було виділено зі складу с.Трійця Снятинського повіту |
| Населення | 350 чол. на 1.01.2012 р. |
| Площа | 4,17 км² |
| Густота населення | 83,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78631 |
| Телефонний код | +380 03478 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°25′18″ пн. ш. 25°10′20″ сх. д. / 48.42167° пн. ш. 25.17222° сх. д.Координати: 48°25′18″ пн. ш. 25°10′20″ сх. д. / 48.42167° пн. ш. 25.17222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 298 м над рівнем моря м |
| Водойми | р.Цуцулинок та кілька безіменних потічків |
| Найближча залізнична станція | станція Заболотів Львівської залізниці |
| Відстань до залізничної станції | 12 км км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78631 Івано-Франківська область, Коломийський район, с.Трач |
| Карта | |
  Корости | |
 Корости | |
| Мапа | |
 | |
Коро́сти — село Коломийського району Івано-Франківської області. Це наймолодше село на Гуцульщині, яке заселялося вихідцями з Косівщини та Верховинщини.
Розміщене в передгір'ї Карпат на Покутсько-Черемошській височині.
Місцевість горбиста, покрита лісами. Межує з селами Трач, Цуцулин, Кривоброди, Трійця Коломийського району та Химчин Косівського.Відстань до Коломиї 20 км.
На окраїні села протікає річка Цуцулинок, є потічок Гнилий Потік і ряд безіменних струмків.
Лісові масиви: Гряда, Сапчі. Урочища: Косівцево, Тирсина, Павлюково, Матієво, Криворівське, Кунцівка, Гуральня, Горбова Дорога, Грицьків Беріг, Гнилий Потік, Кам'янець. В селі є такі кутки: Центр, Долина, Ями, Тратинів, Кубаня, Жовтий Беріг, Довговець. Село Корости виникло в середині 19 ст. на території с. Трійця Снятинського повіту, як присілок. Це були колишні панські землі, їх купували жителі навколишніх сіл і користувалися ними. Очевидно, за переказами, звідси походить назва села.
Мешканці називають своє село Користи. Скоріше всього від слова «користуватися».
В 1933 році Корости стали окремим селом, тут було закладено цвинтар.
В 1933 році зусиллями місцевих жителів і за допомоги мешканців сусідніх сіл було побудовано невеличку церкву, яку обслуговував греко-католицький священик з села Трійця. В радянські часи церква не діяла, але ключі від неї зберігалися у селян.
В дорадянський період в селі існувала панська економія, працювала гуральня, був шинок, яким володів єврей Кунцьо.
Через село проходила добротна ґрунтова дорога, яка в заболочених місцях була викладена дерев'яними колодами. Панський двір було якісно меліоровано. На початку 80-х років проводилися меліораційні роботи, під час яких було виявлено колоди і давня меліорація, було знайдено кремінне знаряддя, що може свідчити про перебування тут людини ще в кам'яній добі.
В 20-30-х роках 20 століття жителі Коростів брали активну участь у революційній боротьбі під проводом КПЗУ, у селі діяла підпільна піонерська організація, селяни брали участь у першотравневих демостраціях в Заболотові. В 1940 році на базі панської економії було створено перший в околиці колгосп, між іншим без будь-якого тиску, незаможними селянами.
В роки війни та після неї панська економія, ґуральня та шинок були зруйновані та розграбовані. Жителі села брали участь у Другій світовій війні та національно-визвольному русі, багато загинуло під час цих подій.
На початку 50-х років почалася масова колективізація. В результаті проведення землевпорядкувальних робіт значна територія села перейшла до складу с. Химчин Косівського району. Жителі цієї території до сьогодні асоціюють себе з Коростами, беруть активну участь у діяльності церковної громади, хоронять своїх родичів на сільському цвинтарі.В 1961 році село було передано до Косівського району.За результатами адмінреформи з 2020 року село Корости перебуває у складі Матеївецької ОТГ(Трацький старостинський округ).
В часи Радянського Союзу до початку 70-х років в селі діяла початкова школа, був невеличкий клуб. Потім село визнали неперспективним, школу закрили, клуб поступово зруйнувався, навіть нормальної дороги не було. Докорінні зміни почалися на початку 90-х років. В село проклали асфальтову дорогу, почалося будівництво клубу, навіть став курсувати рейсовий автобус.
З 1987 року в селі діяв ФАП. З розвалом СРСР та з розграбуванням колгоспного господарства все завмерло.
В 2005 році вдалося завершити будівництво сільського клубу.
У селі є магазин, працює пилорама та виробництво будівельних шлакоблоків. Жителі працюють в особистих селянських господарствах, займаються народними промислами.
12 червня 2020 року село увійшло до меж нового Коломийського району.[1].
Релігія[ред. | ред. код]
Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителями села була побудова нова цегляна церква, яка була освячена в 1993 році на свято Вознесіння Христового. Громада належить до ПЦУ. Настоятель о. Василь Онищук.
Діє також громада п'ятидесятників, яка має свій молитовний дім. В селі уже другий рік поспіль, у серпні-місяці, проводиться міжнародний християнський фестиваль «Джерело» .
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області»