Кореляційний аналіз — Вікіпедія

Кореляційний аналіз — це статистичне дослідження (стохастичної) залежності між випадковими величинами (англ. correlation — взаємозв'язок). У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному — їх багатовимірні комплекси (групи).[1]

Мета кореляційного аналізу — виявити чи існує істотна залежність однієї змінної від інших.

Головні завдання кореляційного аналізу:

  1. оцінка за вибірковими даними коефіцієнтів кореляції
  2. перевірка значущості вибіркових коефіцієнтів кореляції або кореляційного відношення
  3. оцінка близькості виявленого зв'язку до лінійного
  4. побудова довірчого інтервалу для коефіцієнтів кореляції.

Обмеження кореляційного аналізу[ред. | ред. код]

Кореляція відображає лише лінійну залежність величин, але не відображає їх функціональної зв'язаності. Наприклад, якщо обчислити коефіцієнт кореляції між величинами A = sin(x) та B = cos(x), він буде наближений до нуля, тобто залежність між величинами відсутня. Між тим, величини А та В очевидно зв'язані між собою за законом sin²(x) + cos²(x) = 1.

Використання можливе у випадку наявності достатньої кількості випадків для вивчення: для конкретного типу коефіцієнту кореляції становить від 25 до 100 пар спостережень.

Кореляція не означає причинність.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кореляційний аналіз [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] — Геостатистика (курс лекцій від Хом'яка М. М.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]