Коралове море — Вікіпедія

Коралове море
Розташування Коралового моря
18° пд. ш. 158° сх. д. / 18° пд. ш. 158° сх. д. / -18; 158
Площа 4791 тис. км²
Найбільша глибина 9140 м
Середня глибина 2394 м
Об'єм 11470 тис. км³
Мапа
CS: Коралове море у Вікісховищі

Кора́лове мо́ре — море Тихого океану між Австралією і Меланезією. Площа 4,791 млн км² (з Соломоновим морем), глибина до 9175 м (Бугенвільський жолоб). Підводні вулкани, Великий Бар'єрний риф.

Порти[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Північна і центральна частини акваторії моря лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, південна — в тропічному[1]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони, зволоження достатнє[2]. На півдні панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони, зволоження достатнє[2].

Геологія[ред. | ред. код]

Котловина Коралового моря сформувалась у періоді між 58 і 48 мільйонів років тому, коли континентальний шельф Квінсленда піднявся, сформувавши Великий Вододільний хребет, а континентальні блоки одночасно зазнали пониження[3].

Процеси геологічного формування досі тривають, про що свідчить сейсмічна активність. У періоді 1866—2000 рр. вздовж берега Квінсленда та у Кораловому морі було зафіксовано декілька сотень землетрусів магнітудою від 2 до 6 балів за шкалою Ріхтера[4]. Соломонові острови зазнали великого землетрусу та цунамі у декілька метрів висотою 2 квітня 2007 року; епіцентр землетрусу магнітудою 8,1 бала був за 349 км на північний захід від столиці островів Хоніара, на глибині 10 км[5]. Землетрус супроводжувався більш ніж 44 підземними поштовхами магнітуди 5,0 чи більше. Цунамі вбило принаймні 52 людини та знищило понад 900 будинків[6].

Море отримало назву за численні коралові утворення. Вони включають Великий бар'єрний риф, що простягається на близько 2000 км вздовж північно-східного берега Австралії та включаю приблизно 2 900 окремих рифів[7] та 1000 островів[8]. Найбільшими атолами Коралового моря є острови Честерфілд та риф Ліху[en]. Море було важливим джерелом коралів для Великого бар'єрного рифу, як під час його формування, так і після зниження рівня моря[9].

Гідрологія[ред. | ред. код]

Термальний профіль Східноавстралійської течії

Основні течії Коралового моря утворюють круговорот проти годинникової стрілки, який включає Східноавстралійську течію. Вона переносить теплі малопоживні води Коралового моря вниз вздовж східного узбережжя Австралії до прохолодних вод Тасманового моря. Течія є найсильнішою вздовж узбережжя і переносить 30 млн м3/с води по потоку шириною до 100 км і глибиною до 500 м. Течія найбільш потужна у лютому, і найменш — у серпні.[10]

Основною рікою, яка впадає в море є Бердекін, чия дельта розташована на південний схід від міста Таунсвілл. Через сезонні та річна варіації у кількості циклонів та опадів (типово між 200 і 1600 мм/рік) її річний скид може змінюватись більш ніж у 10 разів за два послідовні роки. Зокрема у періоді 1920—1999 рр., середній потік води поблизу дельти становив менш як 1000 м3/с у 1923, 1931, 1939, 1969, 1982, 1985, 1987, 1993 і 1995 роках, понад 25 000 м3/с у 1927, 1940, 1946, 1950, 1951, 1959, 1968, 1972, 1974 і 1991 роках, та досяг бл. 40 000 м3/с у 1946 р.[11] Ця нерегулярність має наслідком флуктуації складу морської води поблизу дельти.

Поверхнева температура води моря змінюється на півдні моря від 19 °C у серпні до 24 °C у лютому. На півночі вона цілий рік стабільна на рівні 27–28 °C. Солоність води становить 34,5—35,5 ‰ (часток на тисячу)[12]. Вода переважно дуже прозора, видимість становить до 30 метрів вглиб поблизу коралових рифів[7].

Біологія[ред. | ред. код]

Акваторія моря поділяється на ряд морських екорегіонів центральної індо-тихоокеанської зоогеографічної провінції: затока Папуа, Торресова протока, Великий Бар'єрний риф і власне Коралове море[13]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. Hopley, p. 19
  4. Hopley, pp. 33–34
  5. «Solomon Islands earthquake and tsunami» [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Breaking Legal News — International, 4 March 2007
  6. «Aid reaches tsunami-hit Solomons» [Архівовано 7 квітня 2007 у Wayback Machine.], BBC News, 2007-04-03
  7. а б Great Barrier Reef [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica on-line
  8. Hopley, pp. 1, 26
  9. Hopley, p. 27
  10. East Australian Current [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.], NASA
  11. Susan B. Marriott, Jan Alexander Floodplains: interdisciplinary approaches [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.], Geological Society, 1999 ISBN 1-86239-050-9 p. 31
  12. Коралове море [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.], Велика радянська енциклопедія (рос.)
  13. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  14. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hopley, David; Smithers, Scott G.; Parnell, Kevin E. (2007). The geomorphology of the Great Barrier Reef: development, diversity, and change. Cambridge University Press. ISBN 0-521-85302-8. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 6 серпня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]