Конституційний акт про автономію Карпатської України — Вікіпедія

Конституційний акт про автономію Карпатської України
Створений: 17 листопада 1938
Ратифікований: 22 листопада 1938
Дата набуття чинності: 16 грудня 1938
Скасований: 30 січня 1946
Розташування Підкарпатська Русь
Автор(-и): Юліан Ревай

Конституційний акт про автономію Підкарпатської Руси № 328/1938 (чеськ. Ústavní zákon o autonomii Podkarpatské Rusi) — акт Національних Зборів Чехословацької Республіки[cs] від 22 листопада 1938 року[1], у якому йшлося про надання Підкарпатській Русі статусу автономної території в складі Чехословаччини. Акт детально описував особливості державної автономної влади у Карпатській Україні. Набув чинности 16 грудня 1938 року і був чинний до приєднання Закарпаття до СРСР у січні 1946 року.

Структура[ред. | ред. код]

Конституційний акт складався з преамбули та 5 розділів. Загалом акт містить 19 параграфів.

  • Частина перша. Вступні постанови (артикули I—VII)
  • Частина друга. Зміна Конституційної Грамоти
    • Глава І. Загальні постанови (§ 1-3)
    • Глава ІІ. Законодавча влада (§ 4-9)
    • Глава ІІІ. Правляча та виконна влада (§ 10-16)
    • Глава IV. Судова влада (§ 17)
    • Глава V. Загальні доходи (§ 18-19)[2]

Зміст[ред. | ред. код]

Загальні положення[ред. | ред. код]

Підкарпатська Русь проголошується автономією у складі Чехословаччини. Дефінітивна назва автономії, державна та навчальна мова встановлюється Соймом. Установи (корпорації, товариства, школи тощо) чеської та словацької меншин можуть користуватися своїми мовами у зносинах з автономним урядом. Уводиться поняття крайової приналежности, яку можна набути, будучи приналежним до однієї з громад Підкарпатської Руси.

Законодавча влада[ред. | ред. код]

Національні Збори Чехословаччини вирішують тільки окремо визначені питання. Закони, прийняті з цих питань, стосуються краю тільки за прямого вказання про це. У такому випадку закон публікується також державною мовою краю. Обрані від Підкарпатської Руси депутати й сенатори беруть участь у голосуванні тільки з цих питань.

Щодо цих окремо визначених питань виключно у межах Підкарпатської Руси рішення приймає орган законодавчої влади — Сойм Підкарпатської Руси. Його депутати (посли) обираються загальним таємним голосуванням.

Уряд[ред. | ред. код]

У підписанні актів Центрального Уряду Чехословаччини беруть участь один або декілька представників Підкарпатської Руси тоді, коли питання стосується неї.

Для вирішення питань виключно у межах Підкарпатської Руси існують автономні органи влади та орган виконавчої влади — Уряд Підкарпатської Руси.

Судова влада[ред. | ред. код]

Судову владу здійснюють суди Підкарпатської Руси. Найвищою судовою інстанцією є Верховний Суд у Брно.

Проєкт та прийняття Конституційного акту[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Сен-Жерменський мирний договір 1919 року приєднував Закарпаття (Підкарпатську Русь) до Чехословацької республіки. Таким чином, у складі держави перебували 3 краї: Чехія, Словаччина та Підкарпатська Русь. Відповідно до того ж міжнародного договору, усі краї Чехословаччини повинні були володіти власною широкою автономією. Проте вона так і не була надана.

За Першим Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року частина Чехословаччини відходила до складу інших сусідніх держав: Південна Словаччина і Південне Закарпаття — до Угорщини; Судетська область — до Німеччини; Цешин — до Польщі.

Після втрати частини територій уряд Чехословаччини взявся за виконання Сен-Жерменського миру. До парламенту були внесені проєкти двох Конституційних актів: про автономію Підкарпатської Руси та автономію Словаччини.

Розгляд у парламенті Чехословаччини[ред. | ред. код]

Автором Конституційного акту про автономію Підкарпатської Руси був депутат Юліан Ревай. 17 листопада 1938 року він, одразу після Глинкової словацької народної партії[en], подав до парламенту Чехословаччини проєкт акту.

У проєкті акту, запропонованому Реваєм, вживалися найменування Карпатська Україна щодо краю та карпато-український народ щодо жителів краю[3]. Проте Конституційно-правовий комітет Палати депутатів Національних зборів Чехословацької республіки, розглядаючи проєкт на засіданні 18 листопада, вніс до остаточного проєкту Конституційного акту поправку і замінив назву краю на попередню — Підкарпатську Русь[4].

Конституційний акт розглядали обидві палати Національних зборів Чехословаччини.

У Палаті депутатів, нижній палаті, доповідачем призначили Павла Коссея. У виступі 19 листопада він доповів про проєкт Конституційного акту та ситуацію у Підкарпатській Русі після Першого Віденського арбітражу. Також депутат зазначив, що прийняття пропозиції збільшить прихильність народу краю до вищої влади Чехословацької республіки. Наприкінці свого виступу Коссей подякував високопосадовцям Чехословаччини: прем'єр-міністрові Янові Сирови, спікерові Янові Маліпетру та міністрові внутрішніх справ Янові Черному[5].

Хай живе незалежна держава чехів, словаків та підкарпатських русинів,

— сказав під час промови Павло Коссей.

Оригінальний текст (чес.)
Ať žije svobodný stát Čechů, Slováků a Karpatských Rusů.

У Сенаті Чехословаччини доповідачем був сенатор Йозеф Карась[cs]. У виступі 22 листопада він доповідав щодо Конституційного акту та говорив про Чехословаччину як об'єднання трьох автономних країв, через що він пропонував розробити проєкт нової Конституції[6]. Проте його ідея не була втілена через подальші події.

Ухвалення[ред. | ред. код]

22 листопада відбулися голосування за Конституційний акт у обох палатах Національних зборів.

У Палаті депутатів «за» проголосували 146 депутатів. У Сенаті — 79. Таким чином, акт не набрав конституційної більшости голосів, оскільки у Палаті депутатів вона становила 180 осіб, а в Сенаті — 90. Попри це, Конституційний акт таки був ухвалений і вступив у силу 16 грудня 1938 року. Документ був чинним до 30 січня 1946 року — офіційного остаточного входження Закарпаття до СРСР.

25 листопада уряд Підкарпатської Руси дозволив вживати назву Карпатська Україна поряд із попередньою назвою краю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ GRONSKÝ, Ján. Komentované dokumenty k ústavním dějinám Československa. Svazek I. Praha: Univerzita Karlova v Praze, nakladatelství Karolinum, 2005. 584 s. ISBN 80-246-1027-2. S. 290.
  2. ↑ Конституційний закон Чехо-Словацької республіки про автономію Карпатської України (22 листопада 1938 р.) - Підручники онлайн. textbooks.net.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  3. ↑ NS RČS 1935-1938, PS, tisk 1433 (2. 11. 1918). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  4. ↑ NS RČS 1935-1938, PS, tisk 1434 (2. 11. 1918). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  5. ↑ NS RČS 1935-1938, PS, 155. schůze, část 1/4 (19. 11. 1938). www.psp.cz. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 2 лютого 2022.
  6. ↑ NS RČS 1935-1938, Senát, 123. schůze, část 1/1 (22. 11. 1938). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конституційний_акт_про_автономію_Карпатської_України&oldid=41393055