Ковельський ґебіт — Вікіпедія

Kreisgebiet Kowel
Ковельський ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Центр Ковель
Уряд
 - Ґебітскомісар Еріх[1] Kемпф[2]
Населення (1943)
 - Усього 281 342
Джерело: territorial.de

Ко́вельський ґебі́т (нім. Kreisgebiet Kowel «Ковельська округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Ковелі, яка існувала протягом німецької окупації Української РСР.

Історія[ред. | ред. код]

Округу (ґебі́т) утворено 1 вересня 1941 опівдні[1] на території міста Ковеля та Голобського, Ковельського, Маневицького, Мацеївського, Ратнівського, Седлищенського, Заболоттівського і Турійського районів тодішньої Волинської області. Станом на 1 вересня 1943 Ковельський ґебіт поділявся на 9 німецьких районів: район Голоби (нім. Rayon Goloby), район Заболоття (нім. Rayon Sablotje), міський район Ковель (нім. Rayon Kowel-Stadt), сільський район Ковель (нім. Rayon Kowel-Land), район Маціїв (нім. Rayon Mazejewo), район Маневичі (нім. Rayon Manewitschi), район Ратне (нім. Rayon Ratno), район Седлище (нім. Rayon Sedlischtsche) і район Турійськ (нім. Rayon Turisk).[1]

У Ковелі виходив щотижневик «Ковельські вісті», який був органом Ковельського гебітскомісаріату. Відомі випуски з 21 лютого 1942 по лютий 1944 рік. Його редакторами були послідовно О. Муравський (у 1942 році), В. Бачинський (1942–1943 рр.), Леонід Лісовський (1943 р.), Є. Скрипнюк (1944 р.). У 1941 році видавалося «Ковельське слово», редактором якого був Федір Дудко.[3]

6 липня 1944 року в ході битви за Ковель адміністративний центр округи зайняли радянські війська.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874–1945. (нім.). Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 13 Лютого 2015. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874–1945. (нім.)
  2. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 260.
  3. Періодичні видання на окупованій території України в 1941–1944 роках. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 13 Лютого 2015.

Джерела[ред. | ред. код]