Коваленко Сергій Станіславович — Вікіпедія

Коваленко Сергій Станіславович
Народився 1 грудня 1956(1956-12-01) (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність науковець, видавець
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Знання мов українська
Партія Українська республіканська партія

Сергі́й Станісла́вович Ковале́нко (нар. 1 грудня 1956, м. Київ) — український науковець, видавець та громадсько-політичний діяч, кандидат технічних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Сергій Коваленко народився 1 грудня 1956 року в Києві.

Середню освіту здобув у школі № 4 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області. По закінченні у 1980 році з відзнакою механіко-машинобудівного факультету Київського політехнічного інституту (КПІ), залишився на кафедрі обробки металів тиском для проведення подальшої науково-дослідної роботи як інженер і молодший науковий співробітник.

У 1987 році Сергій Коваленко закінчив аспірантуру КПІ та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

По тому обіймав посади молодшого наукового, наукового та старшого наукового співробітника, а від 1992 року — доцента.

У 1999 році залишив викладацьку діяльність у КПІ, і зайнявся зерноторгівлею на Полтавщині.

По поверненню до Києва у 2004 році працював на посадах головного інженера мережі багатозальних кінотеатрів «Мультиплекс», а також декана факультету, доцента Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) та завідувача редакції українознавчої літератури Видавництва МАУП і за сумісництвом (2006—2007 рр.) — старшим науковим співробітником відділу геополітики і геостратегії Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.

У 2007 році разом з дружиною Наталією Третьяковою започаткував спеціалізоване видавництво історичної літератури «Стікс».

З 2017 року, живе та працює в місті Ніжин.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Сергій Коваленко є автором низки історико-публіцистичних творів, в яких викладено результати його досліджень на тему українських національних революцій 1648—1676 та 1917—1921 років.

Окремі видання:

  • Коваленко С. С. Російсько-український словник з машинобудування. — К.: НМК ВО, 1993. — 109 с. — ISBN 5-7763-1472-0.
  • Коваленко С. С. Опис козацької України 1649-го року: довідник / С. С. Коваленко, О. В. Пугач. — К.: Просвіта, 2004. — 152 с.: іл. — ISBN 966-7551-96-2.
  • Коваленко С. С. Україна під булавою Богдана Хмельницького: енцикл. у 3 т. — Т. 1. — К.: Стікс-Ко, 2007. — 375 с.: іл. — ISBN 978-966-96849-0-5.
  • Коваленко С. С. Україна під булавою Богдана Хмельницького: енцикл. у 3 т. — Т. 2. — К.: Стікс-Ко, 2008. — 480 с.: іл. — ISBN 978-966-96849-1-22008
  • Коваленко С. С. Україна під булавою Богдана Хмельницького: енцикл. у 3 т. — Т. 3 — К.: Стікс-Ко, 2009. — 479 с. — ISBN 978-966-96849-3-6.
  • Коваленко С. С. Останній чин великого Гетьмана: іст. нарис. — К.: Стікс, 2010. — 360 с. — ISBN 978-966-96849-5-0.
  • Коваленко С. С. Іван Богун — український Дон-Кіхот. — К.: Стікс, 2011. — 446 с. — ISBN 978-966-96849-7-4.
  • Коваленко С. С. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Стікс, 2012. — 368 с. — ISBN 978-966-96849-9-8.
  • Коваленко С. С. Похід Запорожців на Донбас і Крим: рік 1918. — К.: Стікс, 2018. — 312 с. — ISBN 978-966-2401-16-5.
  • Коваленко Сергій. Тернисті шляхи УРП: загально-національний контекст. — К.: ТОВ "НВП «Інтерсервіс», 2018. — 256 с. — ISBN 978—617—696—831—3.
  • Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2019. — 24 с. — ISBN 978-617-640-424-8.
  • Коваленко С. С. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — К.: Стікс, 2021. — 336 с. — ISBN 978-966-2401-18-9.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Сергій Коваленко під час презентації проекту «Вікі любить Землю»

Сергій Коваленко дотримується націоналістичних поглядів. Впродовж 2008—2012 років був членом ВО «Свобода», з якої вийшов через незгоду з керівництвом у питаннях його кадрової політики, яка не відповідає декларованим цілям організації[1].

На місцевих виборах у жовтні 2010 року був обраний до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області за списком ВО «Свобода»[2].

З травня 2012 по листопад 2013 року був головою проводу Київської міської організації ОУН, а з листопада 2012 по березень 2014 року очолював Київську крайову організацію Української республіканської партії. У квітні 2014 р. обраний Головою ради колегій і членом Проводу Української республіканської партії.

Співзасновник громадської організації «Добровольчий Рух України».

Влітку 2017 року разом з Владиславом Поповичем заснував громадську ініціативу (ГІ) «Почесна варта». 6 вересня 2018 р. склав із себе повноваження Голови ради колегій, члена Проводу і члена Центральної Ради Української республіканської партії аби повністю присвятити себе творчій і видавничій діяльності, а також роботі у ГІ «Почесна варта». На підставі результатів своїх праць запропонував в рамках діяльності «Почесної варти» встановити в Ніжині поруч з пам'ятником Гетьману Богдану Хмельницькому пам'ятний знак на честь заснування 1648 року Ніжинського полку Війська Запорозького, що й було реалізовано Владиславом Поповичем і Миколою Шкурком 14 жовтня 2018 року[3] з використанням картографії з книги «Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія в 3-х томах» авторства Сергія Коваленка. За задумом цей пам'ятний знак має стати еталоном для вшанування інших полків Війська Запорозького, що виникли в процесі Української Революції 1648—1676 років.

З Владиславом Поповичем і Миколою Шкурком в рамках діяльності «Почесної варти» виступив співорганізатором створення 14 жовтня 2018 року Стіни Героїв в Ніжині[3],[4], започаткованої раніше встановланням меморіальних дощок на честь Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка[5].

11 лютого 2020 року видавництво «Стікс» оприлюднило біографічні відомості одного з головних ідеологів УПА Йосипа Позичанюка. Суттєвим при цьому є точне визначення дати його народження з особової справи, яку вдалося знайти видавництву «Стікс» під час роботи над книгою про Йосипа Позичанюка.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

• Медаль «За збереження історії» від Добровольчого Руху ОУН.

• Відзнака Української Республіканської Партії «За особливі заслуги».[7][8]

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]

  1. Видавництво історичних книг «Стікс». Коваленко Сергій Станіславович[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Центральна виборча комісія України. Результати виборів депутатів ради. Київська область. Боярська міська рада. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 вересня 2012. 
  3. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 22 Жовтня 2018. Процитовано 22 Жовтня 2018. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 Жовтня 2018. Процитовано 25 Жовтня 2018. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 Жовтня 2018. Процитовано 22 Жовтня 2018. 
  6. Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 12 лютого 2020. 
  7. Українська Республіканська Партія. urp1990.com.ua. Архів оригіналу за 30 Квітня 2020. Процитовано 16 травня 2020. 
  8. Roman Sytnyk. www.facebook.com. Процитовано 16 травня 2020. 

Інші джерела[ред. | ред. код]