French
DeutschКнязик Олександр Веніамінович — Вікіпедія
| Князик Олександр Веніамінович | |
|---|---|
| Народився | 31 серпня 1932 (91 рік) Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Вчителі | Вронський Макар Кіндратович, Гельман Макс Ісайович, Макогон Іван Васильович і Олійник Олексій Прокопович |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Судьїна Таїсія Георгіївна |
| Нагороди |  |
Олександр Веніамінович Кня́зик (нар. 31 серпня 1932, Дніпропетровськ) — український скульптор, член Спілки художників України з 1962 року; заслужений художник УРСР з 1983 року. Чоловік скульпторки Таїсії Судьїної.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 31 серпня 1932 року в місті Дніпропетровську (тепер Дніпро, Україна). Протягом 1953—1959 років навчався в Київському художньому інституті (викладачі Макс Гельман, Макар Вронський, Олексій Олійник, Іван Макогон).
Після здобуття освіти працював в Одесі: з 1960 року у скульптурному цеху, протягом 1965–1992 років — на художньо-виробничому комбінаті. В 1970-ті роки був головою художньої ради Художнього фонду УРСР, а у 1988—1991 роках очолював Одеську організацію Спілки художників України. Потім на творчій роботі. Живе в Одесі, в будинку на вулиці Торговій № 2, квартира 12.
Творчість[ред. | ред. код]
 меморіальна дошка Іллі Ільфу |
 пам'ятник Шурі Коберу і Віті Хоменку |
 пам'ятник партизанам загону «Буревісник» |
погруддя Львав Толстого |
пам'ятник Максиму Горькому |
Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- декоративна композиція «Муза» та барельєфи для Одесського театру музкомедії (1971);
- барельєфні портрети медиків на меморіалі біля Одеського медичного університету (1982).
- меморіальна дошка Іллі Ільфу в Одесі (1997);
- барельєфи дверей Храму святої великомучениці Тетяни в Одесі (2004).
- піонерам-героям Віті Хоменкові та Шурі Коберу у Миколаєві (1959, бронза, граніт; у співавторстві з Таїсією Судьїною);
- партизанам загону «Буревісник» у смт Саврані (1972);
- в Одесі:
- погруддя Льва Толстого (1965);
- Максиму Горькому (1972);
- «Дівчина на дельфіні» (1982);
- «Спартак» (1988);
- загиблим кораблям (1992);
- Осипу Дерибасу (1994);
- чорнобильцям (1996);
- міліціонерам (1997);
- Богдану Хмельницькому (2002);
- Адаму Міцкевичу (2004);
- Григорію Маразлі (2004);
- Володимиру Висоцькому (2012);
- портрет ланкової Л. Ганущак (1963);
- «Матрос В. Куцман» (1967, граніт);
- «Зміна» (1967, гіпс тонований);
- «Сурмач» (1968, бронза);
- «Орач» (1975);
- «Муза» (1981);
- «Оновлення» (1989);
- «Під вітрилами» (1994);
- «Спортсмен С. Уточкін» (2001);
- «Данте» (2004);
- «Та, яка стоїть» (2008);
- «Пророк» (2009);
- «Ной» (2010).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1958 року, всесоюзних з 1960 року, міжнародних симпозіумах скульптури з 1982 року. Персональні виставки пройшли в Одесі у 1991, 2006 та 2010 роках.
Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Дніпровському та Одеському художніх музеях, Одеському літературному музеї, Музеї Данте у Равенні.
Література[ред. | ред. код]
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 207.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 105.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 300. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Крижевська С. Г. Князик Олександр Веніамінович [Архівовано 22 Січня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
