Класифікація гірських порід — Вікіпедія

Класифіка́ція гірськи́х порі́д — здійснюється за генезисом, складом, будовою та властивостями гірських порід.

У генетичній класифікації породи поділяють за походженням, в інженерно-геологічних і петрографічних класифікаціях — за мінеральним складом і структурно-текстурним особливостями.

У гірничій практиці використовують окремі класифікації, що побудовані на розділенні порід за яким-небудь одним фізичним параметром. Наприклад, класифікація гірських порід за пористістю, густиною, модулем пружності, міцністю, тривкістю, буримістю, вибуховістю та ін. Класифікація гірських порід за базовими фізичними властивостями дає можливість систематизованого їх вивчення і сприяє прогнозуванню властивостей.

Основними ознаками, які визначають властивості гірських порід є їх мінералогічний склад і будова. За ступенем зв'язку мінеральних зерен і частинок усі породи поділяють на тверді, зв'язні і роздільно-зернисті (пухкі). Скельні породи (тверді) поділяють на пористі і практично непористі, зв'язні і роздільно-зернисті — на пористі.

Розподіл порід за основними ознаками будови (табл. 1) і провідними мінералами (табл. 2) складають основну схему класифікацію гірських порід, за котрою загальний код породи складається з коду провідного (основного) мінералу, кодів одного або двох додаткових мінералів і в кінці — код будови породи.

За цією схемою коди:

• граніту: 02-01—1.1;
• аркозового піску: 02—01—3.1;
• кам'яного вугілля: 17—13—2.2;
• вуглистого сланцю: 13—17—2.2;
• піроксеніту: 04—03—1.1;
• габро: 02—04—2.1;
• гнейсу: 02—01—14—1.2;
• мармуру: 09—2.1;
• антрациту: 17—2.1.

Гірські породи систематизують також за придатністю для біологічної рекультивації з урахуванням властивостей ґрунтів. ГОСТ 17.5.1.01-83, п. 23.

Див. також[ред. | ред. код]

• Діаграма QAPF
• Класифікація TAS
• Класифікація масивів гірських порід

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.