Кизим Богдан — Вікіпедія

Кизим Богдан
Народився невід.
Помер 1638(1638)
Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Військове звання козацький сотник
Діти Кизименко

Кизим Богдан (? — 1638) — київський козацький сотник, керівник повстанського загону під час селянсько-козацького повстання 1637 року в Україні проти шляхетських гнобителів та польських загарбників.

З життєпису[ред. | ред. код]

Після відновлення православної ієрархії в Україні за дорученням П. Конашевича-Сагайдачного супроводжував єрусалимського патріарха Теофана III до кордонів Речі Посполитої під час його Місії в Україні. Брав участь (у ранзі сотника) у Хотинській війні 1621 та Федоровича повстанні 1630.

На початку повстання 1637 року вийшов з Києва з частиною козаків на Лівобережжя і у Переяславі сформував повстанський загін і керував 4-тисячним загоном.

Після невдалої спроби об'єднатися з головними силами повстанців на чолі з Павлюком, які перебували в Мошнах, із загоном відступив у район Ірклієва.

Після поразки повстанців у Кумейківському бою 1637 року реєстровці схопили Кизима і видали його польсько-шляхетському командуванню.

Незабаром спалахнуло повстання на Лубенщині на чолі з сином Кизима — Кизименком. Польний гетьман Миколай Потоцький придушив цей виступ, зокрема, в Лубнах перед 8 січня 1638, виславши туди 24 грудня 1637 загін на чолі з своїм зведеним братом Станіславом.[1]

Захоплених у полон Кизима і Кизименка посадили на палі у Києві на Замковій горі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. W. Majewski. Potocki Stanisław h. Pilawa (1607—1647) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 152. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]