Кафу — Вікіпедія

Кафу
Особисті дані
Повне ім'я	Маркус Еванжеліста ді Мораес (Marcos Evangelista de Moraes)
Народження	7 червня 1970(1970-06-07) (53 роки)
	Сан-Паулу, Бразилія
Зріст	176 см
Вага	75 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	правий захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
?-1989	«Сан-Паулу»
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1989—1994 1994—1995 1995—1997 1997—2003 2003—2008	«Сан-Паулу» «Сарагоса» «Палмейрас» «Рома» «Мілан»	95 (6) 16 (0) 35 (0) 163 (5) 119 (4)
Національна збірна**
Роки	Збірна	І (г)
1990—2006	Бразилія	142 (5)[1]
Звання, нагороди
Нагороди	Ballon d'Or Dream Teamd (2020)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 1 лютого 2011.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 1 лютого 2011.
Кафу у Вікісховищі

Кафу́ (порт. Cafu, повне ім'я: Маркус Еванжеліста ді Мораес (порт. Marcos Evangelista de Moraes), * 7 червня 1970, Сан-Паулу, Бразилія) — колишній бразильський футболіст. Захисник італійського «Мілана». Чемпіон світу з футболу 1994 та 2002. Віце-чемпіон світу 1998. Переможець Ліги чемпіонів 2007. Один з найкращих правих атакувальних захисників всіх часів. Рекордсмен збірної Бразилії за кількістю проведених ігор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1970 року у Сан-Паулу, штат Сан-Паулу, Бразилія. Ще з дитинства юний гравець пробував пробитися до різних клубів, але щоразу йому відмовляли. Контракт з «Сан-Паулу» підписав у 1988 році. У сезоні 1989 провів 3 гри у чемпіонаті країни. Поступово став гравцем основного складу і разом з командою переміг у чемпіонаті Бразилії 1991.

Дебют у збірній Бразилії — 12 вересня 1990 р. у грі проти Іспанії (0:3). Учасник 4 чемпіонатів Пд. Америки — Копа Америка (1991, 1993, 1997, 1999). Двічі перемагав у цьому турнірі, 1 раз займав 2-ге місце.

Був у складі «канаріньйос», коли збірна виграла Кубок світу 1994 — того року правого захисника визнали найкращим футболістом Південної Америки. Першим європейським клубом, до якого перебрався Кафу, була іспанська «Сараґоса», яка саме у сезоні 1994/95 здобула Кубок володарів кубків. У іспанській команді Кафу бул лише сезон, потім повернувся на батьківщину — до «Палмейрас».

Влітку 1997 підписав контракт з італійською «Ромою». За велику швидкість римські уболівальники нагородили його прізвиськом «Il Pendolino» (назва італійського швидкісного поїзда). Під керівництвом італійського спеціаліста Фабіо Капелло «Рома» у сезоні 2000/01 виграла Серію «А», а наступного року Кафу вже у ранзі капітана збірної перемагає на чемпіонаті світу 2002.

Сезон 2003/04 правий захисник починає у «Мілані». Разом з «россо-нері» Кафу виграє титул чемпіона Італії 2004, здобуває Суперкубок країни і проводить всі 120 хв. захоплюючого фіналу Ліги чемпіонів 2004/05, де «Ліверпуль» переміг італійський клуб після 3:3 у осн. часі завдяки серії пенальті. У сезоні 2005/06 і пізніше бразилець вже не грає так багато ігор у основному складі. У першості 2006/07 на його позицію «Мілан» придбав Массімо Оддо з «Лаціо».

Тренер Бразилії Карлус Альберту Парейра все-таки визначив для Кафу місце основного правого оборонця на чемпіонаті світу 2006 у Німеччині. Виліт у чвертьфіналі занепокоїв футбольну громадськість Бразилії і новим керманичем призначено колишнього відомого півзахисника збірної Дунґу. Він взяв курс на омолодження національної команди і перестав викликати багатьох «ветеранів» (зокрема Роберто Карлоса, Рональду, Діда і Кафу). Загалом на чемпіонатах світу бразилець зіграв 20 матчів. Він поділяє з поляком Ґжеґожем Лято 6-7 місце в історії за кількістю зіграних на ЧС поєдинків^[2]. У збірній Бразилії він є рекордсменом — за 16 років захисник провів 142 гри за «канаріньйос».

Сезон 2007/08 Кафу почав на лаві запасних — його швидкість та фізпідготовка перестала задовольняти Карло Анчелотті. По завершенні сезону вирішив закінчити футбольну кар'єру.

У середині лютого 2008 з'явилася інформація, що 37-річний бразилець отримав від «Арсеналу» (Київ) пропозицію продовжити кар'єру в Україні^{[3] [4]}. Ці чутки не були підтверджені і просто стали частиною PR-кампанії керівництва «каштанчиків», спрямованої на збільшення популярності команди.

Коли Кафу повідомили про бажання Вадима Рабиновича, бразилець сказав, що «нічого смішнішого у житті не чув».^[5]

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

• Чемпіон Бразилії: 1991
  • чемпіон штату Сан-Паулу: 1989, 1991, 1992, 1996
• Кубок Лібертадорес: 1992, 1993
• Суперкубка Лібертадорес: 1993
• Рекопа Південної Америки: 1993, 1994
• Міжконтинентальний кубок: 1992, 1993
• найкращий футболіст Південної Америки: 1994
• Кубок володарів кубків УЄФА: 1995
• чемпіон Італії: 2000-01, 2003-04
• Суперкубок Італії: 2004
• Ліга чемпіонів: 2007
• фіналіст Ліги чемпіонів: 2005
• Суперкубок УЄФА: 2003 і 2007
• чемпіон світу серед клубів: 2007
• Копа Америка: 1997, 1999
• 2-е місце на Копа Америка: 1991
• Кубок конфедерацій: 1997
• учасник чемпіонатів світу: 1994, 1998, 2002 і 2006
• чемпіон світу: 1994, 2002
• віце-чемпіон світу: 1998

Посилання[ред. | ред. код]

• http://www.footballdatabase.com/index.php?page=player&Id=1093&b=true&pn=Marcos_Evangelista_de_Moraes [Архівовано 21 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Статистика кар'єри (acmilan.com)
• Відео — Кафу на YouTube

Примітки[ред. | ред. код]

У соціальних мережах Twitter (англ.) Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво The Trading Card Database Спорт BDFA · BDFutbol · FBref · Footballdatabase.eu · L'Équipe · Munzinger Sport · National-Football-Teams.com · PlaymakerStats.com · Sambafoot · Soccerway · Transfermarkt.de · TuttoCalciatori.net · worldfootball.net · ФІФА Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика норвезька енциклопедія Нормативний контроль Freebase: /m/02wxbt

Збірна Бразилії п о р Склад збірної Бразилії на Кубку Америки 1993 1 Таффарел • 2 Кафу • 3 Заго • 4 Олівейра • 5 Сампайо • 6 Карлос • 7 Едмундо • 8 Боядейро • 9 Мюллер • 10 Палінья • 11 Зіньйо • 12 Галло • 13 Вінк • 14 дос Сантос • 15 Батіста • 16 Елівелтон • 17 Кінтанілья • 18 Маркіньйос • 19 Еділсон • 20 Алмір • 21 Віола • 22 Дзетті • Тренер: Паррейра п о р Склад збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1994 — чемпіони (4-й титул) 1 Таффарел (в) • 2 Жоржиньйо • 3 Рікардо Роша • 4 Роналдао • 5 Мауро Сілва • 6 Бранко • 7 Бебето • 8 Дунга (к) • 9 Зіньйо • 10 Раї • 11 Ромаріу • 12 Дзетті (в) • 13 Алдаїр • 14 Кафу • 15 Марсіо Сантос • 16 Леонардо • 17 Мазіньйо • 18 Пауло Сержіо • 19 Мюллер • 20 Роналду • 21 Віола • 22 Жилмар Ріналді (в) • Тренер: Карлос Алберто Паррейра п о р Склад збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1998 — 2-е місце 1 Таффарел (в) • 2 Кафу • 3 Алдаїр • 4 Жуніор Баяно • 5 Сезар Сампайо • 6 Роберто Карлос • 7 Джованні • 8 Дунга (к) • 9 Роналду • 10 Рівалдо • 11 Емерсон • 12 Жерману (в) • 13 Зе Карлос • 14 Гонсалвес • 15 Андре Круз • 16 Зе Роберто • 17 Доріва • 18 Леонардо • 19 Денілсон • 20 Бебето • 21 Едмундо • 22 Діда (в) • Тренер: Маріо Загалло п о р Склад збірної Бразилії на Кубку Америки 1999 — чемпіони (6-й титул) 1 Діда (в) • 2 Кафу • 3 Одван • 4 Антоніо Карлос • 5 Емерсон • 6 Роберто Карлос • 7 Аморозо • 8 Вампета • 9 Роналду • 10 Рівалдо • 11 Алекс • 12 Маркос (в) • 13 Еванілсон • 14 Беллі • 15 Жуан Карлос • 16 Сержіньйо • 17 Маркуш Пауло • 18 Флавіу Консейсау • 19 Бето • 20 Крістіан • 21 Роналдінью • 22 Зе Роберто • Тренер: Вандерлей Лушембурго п о р Склад збірної Бразилії на чемпіонаті світу 2002 — чемпіони (5-й титул) 1 Маркос (в) • 2 Кафу (к) • 3 Лусіо • 4 Роке Жуніор • 5 Едмілсон • 6 Роберто Карлос • 7 Рікардіньйо • 8 Жилберту Сілва • 9 Роналду • 10 Рівалдо • 11 Роналдінью • 12 Діда (в) • 13 Беллетті • 14 Андерсон Полга • 15 Клеберсон • 16 Жуніор • 17 Денілсон • 18 Вампета • 19 Жуніньйо Пауліста • 20 Еділсон • 21 Луїзао • 22 Рожеріо Сені (в) • 23 Кака • Тренер: Сколарі п о р Склад збірної Бразилії на чемпіонаті світу 2006 1 Діда (в) • 2 Кафу (к) • 3 Лусіо • 4 Жуан • 5 Емерсон • 6 Роберто Карлос • 7 Адріано • 8 Кака • 9 Роналду • 10 Роналдінью • 11 Зе Роберто • 12 Рожеріо Сені (в) • 13 Сісіньйо • 14 Луїзау • 15 Кріс • 16 Жілберто Мело • 17 Жілберту Сілва • 18 Мінейро • 19 Жуніньйо • 20 Рікардіньйо • 21 Фред • 22 Жуліо Сезар (в) • 23 Робінью • Тренер: Карлос Алберто Паррейра