Катеріна Боратто — Вікіпедія

Катерина Боратто
італ. Caterina Boratto
Народилася	15 березня 1915(1915-03-15) Турин, Італія
Померла	14 вересня 2010(2010-09-14) (95 років) Рим, Італія
Поховання	Turin Park Cemeteryd
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Діяльність	акторка
Роки діяльності	1937 — 1993
Чоловік	Армандо Джератті
Діти	Мартіна
IMDb	ID 0095950
Катерина Боратто у Вікісховищі

Катерина Боратто (італ. Caterina Boratto; 15 березня 1915(19150315), Турин, Італія — 14 вересня 2010) — італійська акторка.

Біографія[ред. | ред. код]

Після отримання музичної освіти, вивчала акторську майстерність в театральній школі Евеліни Паолі. 

Дебютувала у фільмах «Жити!/Vivere!» і «Марцелла» (обидва — 1937 р.). Успіхом користувалися роботи актриси в комедіях «Хто щасливіше, ніж я?/Chi è più felice di me» (1938) і «Вони викрали чоловіка» (1938), у якому Катерина Боратто грала російську принцесу Соню в дуеті з Вітторіо Де Сіка. 

До початку 1940-х років стала відомою не тільки в Італії, а й за океаном, студія «Metro Goldwyn Mayer» запропонувала Катерині Боратто семирічний контракт в Голлівуді. Однак, через початок Другої світової війни, актриса була змушена повернутися до Італії, так і не зігравши ні в одному американському фільмі. Під час війни актриса пережила жахливе бомбування рідного Турина, загибель сім'ї і лише кіно змогло повернути Катерину Боратто до нормального життя.

Актриса знялася в декількох кінострічках в 1940-і роки, серед найкращих ролей цього періоду — Ельза Бьянчіні у фільмі «Кампо де Фьорі» (1943). 

У 1946 році вийшла заміж за режисера Армандо Джератті, народила дочку Мартіну, на час відійшла від кінематографа. 

У кіно повернулася на початку 1960-х років, актриса зіграла у знаменитих фільмах Федеріко Фелліні «Вісім з половиною» (1963) і в «Джульєтта і парфуми» (мати Джульєтти, 1965). Катерина Боратто працювала і з іншими видатними режисерами — Олександром Блазетті в комедії «Я, я, я та інші» (Луїджі, 1965), Ліною Вертмюллер в комедії «Не дратуйте набриднуть!» (1967), Сідней Полаком в «Охороні замку» (червона королева, 1968), П'єром Паоло Пазоліні в суперечливій драмі «Сало, або 120 днів Содому» (синьйора Кастеллі, 1975), Діно Різі у комедії «Перше кохання» (1978). У 1970 — 1990-ті роки працювала в кіно, знімалася в мінісеріалі на ТБ: телеекранізації роману Льва Толстого «Анна Кареніна» (1974, реж. Сандро Болч), мадам Фаустіна в історичній драмі Етторе Скола «Ніч Варенни/Новий світ» (1982), телесеріалі «Далекі шатри» (міс Чівертон, 1984), ігуменя у фільмі «Хрещена мати 3» (1993, реж. Ральф Томас).

 Після 1994 року в кіно не знімалася, жила в Римі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

• 1943 : Зуб за зуб / (Dente per dente)
• 1965 : Джульєтта і духи / (Giulietta Degli Spiriti)
• 1966 : Вибачте, ви за чи проти? / (Scusi, lei è favorevole o contrario?) — Агнеса Фрусталупі
• 1979 : Sensività
• 1988 : Привид смерті / (Un delitto poco comune)
• 1992 : Одного разу, порушивши закон / Once Upon a Crime

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

• Катеріна Боратто на сайті IMDb (англ.)
• Катеріна Боратто на сайті All Movie Guide (англ.)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво AdoroCinema · AllMovie · Ciné-Ressources · CineMagia · Cinémathèque québécoise · ČSFD · Danmarks Nationalfilmografi · Deutsche Synchronkartei · Elonet · Filmportal.de · Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · muziekweb.nl · MyMovies.it · PORT.hu · Rivista del Cinematografo · Scope · The Movie Database · Unifrance · Шведська база даних фільмів Генеалогія та некрополістика Geni.com Довідкові видання Deutsche Biographie Нормативний контроль BNE: XX5230451 · BNF: 13930187x · Freebase: /m/04lgxzh · GND: 123000181 · ICCU: RAVV089704 · ISNI: 0000000078392156 · J9U: 987007347377905171 · LCCN: no2003015254 · NKC: xx0159727 · SUDOC: 15808635X · VIAF: 32892789 · WorldCat: lccn-no2003015254

Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.