Катастрофа A330 над Атлантичним океаном — Вікіпедія
Катастрофа рейсу 447 Air France | |
---|---|
Хвостове оперіння рейсу 447, знайдене під час пошукової операції | |
Загальні відомості | |
Дата | 1 червня 2009 року |
Час | 02:14 |
Характер | Падіння з ешелону |
Причина | Помилки екіпажу |
Місце | Атлантичний океан |
Координати | 3°03′57″ пн. ш. 30°33′42″ зх. д. / 3.06583° пн. ш. 30.56167° зх. д. |
Повітряне судно | |
Авіакомпанія | Air France |
Модель | Airbus A330-200 |
Серійний номер | F-GZCP |
Перший політ | 25 лютого 2005 |
Рейс | AF 447 |
Пункт вильоту | Галеан, Ріо-де-Жанейро (Бразилія) |
Пункт призначення | Міжнародний аеропорт імені Шарля де Голля, Париж (Франція) |
Екіпаж | 12 |
Пасажири | 216 |
Вижило | 0 |
Поранено | 0 |
Загинуло | 228 (всі) |
Меморіал рейсу 447 | |
Літак за два роки до катастрофи | |
Місце катастрофи на карті | |
Катастрофа A330 над Атлантичним океаном у Вікісховищі |
Катастрофа A330 над Атлантичним океаном — найбільша в історії Air France авіакатастрофа, що сталася 1 червня 2009 року. Airbus A330-203, що виконував рейс AF447 з Ріо-де-Жанейро в Париж, впав у Атлантичний океан через 3 години 45 хвилин після зльоту. Загинули усі 228 осіб, що знаходились на борту, із них 216 пасажирів і 12 членів екіпажу.
Це найбільша катастрофа в історії авіакомпанії Air France і найбільша катастрофа пасажирського літака з 2001 року (до катастрофи Boeing 777 в Донецькій області 17 липня 2014 року, 298 загиблих)
В бразильському штаті Ріо-де-Жанейро 1 червня було оголошену триденну жалобу, а у Франції в соборі Нотр-Дам де Парі 3 червня відбулося жалобне богослужіння, на якому був присутній президент Ніколя Саркозі.
Остаточний звіт про причини катастрофи був опублікований 5 липня 2012 року. Як причини були названі обмерзання трубок Піто, відключення автопілота та неузгоджені дії екіпажу, що призвело до звалювання повітряного судна та його падіння в океан.
Рейс 447[ред. | ред. код]
Повітряне судно[ред. | ред. код]
Літак Airbus 330-203, реєстраційний номер F-GZCP, серійний 660 був випущений у 2005, перший політ – 25 лютого. 18 квітня 2005 був переданий авіакомпанії Air France. На день катастрофи здійснив 2644 цикли "взліт-посадка", налітавши 18870 годин.
Екіпаж та пасажири[ред. | ред. код]
Льотний екіпаж[ред. | ред. код]
- Командир повітряного судна — 58 річний Марк Дюбуа (фр. Marc Dubois) Дуже досвідчений пілот, пропрацював в авіакомпанії Air France 12 років і 2 місяці (з 1 квітня 1997 року). Як КПС керував літаками Caravelle XII, Boeing 737, Airbus A320 і Airbus A340. На посаді командира Airbus A330 – з 27 жовтня 2006 року. Налітав понад 10 988 годин (6258 з них як КВС), понад 1700 з них – на Airbus A330.
- Другий пілот – 37-річний Давид Робер (фр. David Robert). Досвідчений пілот, пропрацював в авіакомпанії Air France 9 років і 10 місяців (з липня 1998 року). Як другий пілот керував літаками Airbus A320 і Airbus A340. На посаді другого пілота Airbus A330 – з 1 жовтня 2002 року. Налітав 6547 годин, 4479 з них –на Airbus A330.
- Другий пілот-стажист – 32-річний П'єр-Седрік Бонен (фр. Pierre-Cédric Bonin). Досвідчений пілот, пропрацював в авіакомпанії Air France 5 років і 7 місяців (з жовтня 2003 року). Керував літаками Airbus A320 і Airbus A340. На посаді другого пілота-стажиста Airbus A330 – з 1 грудня 2008 року. Налітав 2936 годин, 807 з них на Airbus A330. Його дружина Ізабель Бонен (фр. Isabelle Bonin) також перебувала на борту літака як пасажир.
Кабінний екіпаж[ред. | ред. код]
У салоні літака працювали 9 бортпровідників – 3 старших стюарда і 6 стюардів і стюардес :
- Енн Гримут (фр. Anne Grimout), 49 років – старший стюард.
- Франсуаза Соник (фр. Françoise Sonic), 54 роки – старший стюард.
- Мерилін Коломбіс-Мессі (фр. Maryline Colombies-Messaud), 46 років – старший стюард.
- Клара Амадо (фр. Clara Amado), 31 рік.
- Лукас Гальяно (порт. Lucas Gagliano), 23 роки.
- Керол Гійомон (фр. Carole Guillaumont), 31 рік.
- Стефані Шумакер (фр. Stéphanie Shoumacker), 39 років.
- Себастьян Ведоваті (фр. Sébastien Vedovati), 33 роки.
- Лоренс Япі-Десмоц (фр. Laurence Yapi-Desmots), 44 роки.
Пасажири[ред. | ред. код]
На борту авіалайнера перебували 216 пасажирів (126 чоловіків, 82 жінки, 7 дітей і 1 немовля), громадяни 33 країн. Літак був заповнений практично повністю – вільними залишалися три пасажирських місця з 219.
Загальна кількість людей на борту – 228.
Хронологія подій[ред. | ред. код]
Дані про хід подій[ред. | ред. код]
- 22:03 — виліт з Ріо-де-Жанейро (31 травня).
- 01:33 — останній голосовий зв'язок з літаком: екіпаж повідомив, що політ проходить нормально, висота 11000 метрів, швидкість 840 км / год, можливе час входу в зону відповідальності Дакара (Сенегал) через 50 хвилин.
- 01:48 — літак вийшов із зони видимості бразильської РЛС.
- 02:00 — автоматичне повідомлення системи ACARS.
- 02:20 — автоматичне повідомлення системи ACARS – «турбулентність», «відключення автопілота».
- 02:30 — в розрахунковий час зв'язку з диспетчером в Дакарі рейс 447 не вийшов на зв'язок.
Зникнення літака[ред. | ред. код]
Рейс AF447 вилетів з Ріо-де-Жанейро в Париж о 23:29. Через 2,5 години пілоти повідомили про турбулентності, потім бортовий комп'ютер літака передав кілька службових повідомлень, після чого зв'язок з літаком був втрачений. Вдень 1 червня представники Air France заявили, що шансів знайти літак цілим практично не залишилося, і під кінець дня було оголошено, що літак розбився.
Хронологія подальших подій[ред. | ред. код]
1 червня[ред. | ред. код]
05:30 – ВПС Бразилії почали пошуки зниклого літака.
07:15 – Авіакомпанія Air France повідомляє про критичну ситуацію.
09:10 – Відповідно до розкладу, рейс AF447 повинен прибути в аеропорт імені Шарля-де-Голля.
09:35 – Паризький аеропорт офіційно оголосив про те, що рейс AF447 зник.
10:17 – Пошуково-рятувальні групи ВПС Бразилії вирушила на пошуки літака поблизу острова Фернанду-ді-Норонья.
10:36 – Air France повідомляє про відсутність яких-небудь новин з борту зниклого літака.
11:16 – Міністр навколишнього середовища Жан-Луї Борлоо (фр. Jean-Louis Borloo) повідомив, що до цього часу в літаку вже мало б закінчитися авіапальне. Він додав: "Тепер ми повинні розглядати найтрагічніший сценарій. Міністр припустив, що літак міг не розбитися".
11:42 – Air France підтвердила повідомлення про неполадки з електропроводкою на зниклому літаку.
12:13 – Air France пропонувала, щоб неполадки з електропроводкою могли бути викликані ударом блискавки.
15:15 – Жан-Луї Борлоо відзначив, що більшість із 228 пасажирів зниклого літака – бразильці, в той час мінімум 40 із них – французи, ще 20 – німці.
16:32 – Представник прес-служби Air France повідомив, що на борту рейсу 447 присутні 80 бразильців. Крім них, серед пасажирів були також німці, італійці, китайці, англійці, іспанці та один росіянин.
16:51 – Президент Франції Ніколя Саркозі відзначив, що тепер шанси знайти зниклих дуже малі.
17:56 – Управляючий Air France в аеропорту Галеан Жоржі Ассунсау повідомив, що на борту впавшого літака знаходились росіяни.
18:10 – Air France оголосила повний список пасажирів рейсу 447. На його борту присутні 33 країни.
2 червня[ред. | ред. код]
12:30 – Бразильські пошукові літаки виявили обломок літака в 650 кілометрах на північний схід від бразильського архіпелага Фернанду-ді-Норонья.
18:58 – Встановлено точне місце падіння зниклого літака.
20:09 – Бразильські та французькі органи влади підтвердили, що обломки, виявлені в Атлантичному океані в 650 кілометрах від бразильського узбережжя, справді належать зниклому літаку. авіакомпанії Air France.
3 червня[ред. | ред. код]
09:00 – Міністр оборони Бразилії Нельсон Жобім попереджує, що відшукати бортові самописці зниклого рейсу 447 буде непросто через глибину океану.
16:37 – Французьке бюро з розслідування та аналізу безпеки цивільної авіації (BEA) повідомляло, що самописки розбилися літака так і не будуть знайдені.
17:08 – Стало відомо, що Президент Франції Ніколя Саркозі взяв участь у релігійній церемонії для сімейних пасажирів рейсу 447.
4 червня[ред. | ред. код]
21:00 – ВПС Бразилії відмовляються від більш ранніх заяв та стверджують, що обломки, знайдені в Атлантичному океані, в тому числі дерев'яні піддони та бакени, фактично є всього лише «морським сміттям». Це також говорить про те, що велика пляма палива, ймовірно, не пов'язана з літаком.
6 червня[ред. | ред. код]
17:00 – Бразильська пошукова група виявила особисті речі пассажирів і тіла двох померлих чоловіків у 900 кілометрах від архіпелагу Фернанду-ді-Норонья. Посеред речей було знайдено шкіряну валізу з білетом на рейс і рюкзак з ноутбуком. Також були знайдено синє крісло літака, дихальна маска та фрагмент вертикального хвостового стабілізатора літака.
7 червня[ред. | ред. код]
Протягом дня знайдено ще 14 тіл, загальна кількість — 16 тіл. Air France затверджує, що вона робить заміну трубок Піто на всіх літаках «Airbus», що виходить із запропонованих варіантів, що дефектні датчики старого типу, можливо, викликають катастрофу.
8 червня[ред. | ред. код]
Найвища секція вертикального хвостового стабілізатора рейса 447
Бразильська пошукова команда вивільнює з океану частину вертикального хвостового стабілізатора, пофарбованого в кольорах Air France. ВМС Бразилії повідомляють, що в зоні катастрофи було виявлено близько сотні об'єктів, включаючи сидіння та кисневі маски з емблемою Air France.
9 червня[ред. | ред. код]
Бразильські чиновники заявляють, що загалом знайдено 41 тіл. Перші 16 тіл, знайдені за вихідні дні, прибудуть на рятувальну базу на Фернанду-ді-Норонья, розташовану недалеко від берега Бразилії. Інші 25 тіл будуть доставлені пізніше.
10 червня[ред. | ред. код]
Французький атомний підводний човен «Emeraude», обладнаний високоточним гідролокатором, досягає ділянки катастрофи, щоб приступити до пошуку бортових самописців.
|
Див. Також[ред. | ред. код]
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2014) |