Каталіна де Ерасо — Вікіпедія

Каталіна де Ерасо
Ім'я при народженні ісп. Catalina de Herausa y Galarraga[1]
Псевдо Alonso Díaz[2], Alonso Ramírez Díaz de Guzmán[2] і Antonio de Erauso[2]
Народився 10 лютого 1592(1592-02-10)[6]
Сан-Себастьян, Країна Басків, Іспанія[6][2]
Помер 1650[3][4][…]
Cotaxtla Municipalityd, Нова Іспанія[6][2]
Країна Іспанія
Діяльність мандрівник-дослідник, військовослужбовець, черниця, мемуарист
Знання мов іспанська[2] і баскська
Учасник Арауканська війна
Подорожі Каталіни де Ерасо з 1600 по 1622 роки

Каталіна де Ерасо, відома як La Monja Alférez — «черниця-лейтенант» (1592, Сан-Себастьян, Іспанія — 1650, Котастла, Нова Іспанія) — напівлегендарна іспанська жінка-конкістадор і військовик, мандрівниця-дослідниця, торговка, мемуаристка, яка добилася папського дозволу носити чоловічий одяг.

Народилася в баскській сім'ї, батько і брати були солдатами у місті Сан-Себастьян.[7][8] З чотирьох років виховувалася в домініканському монастирі, щоб прийняти постриг, якщо не вступить у шлюб. 15-літню Каталіну жорстоко побили черниці, що спонукало її на рішучий вчинок — втекти з монастиря, переодягнувшись у чоловічий одяг. Кілька місяців вона мандрувала Іспанією, йдучи в найми до різних людей під ім'ям Франсиско де Лойола.[9]

У Більбао вона записалася юнгою на корабель, який рушав у Новий Світ. Досягнувши міста Консепсьйон у Чилі, вступила в солдати під ім'ям Алонсо Діас Рамірес де Гусман. У Арауканській війні служила під керівництвом кількох капітанів, у тому числі, ймовірно, під керівництвом власного брата, який ніколи цього не дізнався.[9][10]

Каталіна де Ерасо показала свою відвагу в бою, відбивши іспанський прапор в індіанців, за що була призначена лейтенант-губернатором і залишалася на цій посаді п'ять років. Вона добре володіла зброєю, брала участь у багатьох битвах і дуелях. Серйозне поранення змусило її зізнатися у своїй містифікації єпископу Агустину де Карвахалю. Отримавши від нього прощення, вона сховалася в монастирі.

У 1620 році архієпископ Ліми запросив де Ерасо до себе. У 1624 році вона приїхала в Іспанію, де вже добре знали про її сміливість. Діставшись Риму, Ерасо домоглася папської аудієнції і отримала від папи Урбана VIII дозвіл носити чоловічий одяг. Під час свого перебування в Іспанії написала автобіографічну книгу Historia de la monja Alférez, Catalina de Erauso, escrita por ella misma[11]

У 1630 році знову повернулася в Нову Іспанію, щоб зайнятися мирними справами — її мули доставляли вантажі до Веракрусу, а сама вона взяла ім'я Антоніо де Ерасо.[12]

Померла у Котастлі в 1650 році.

Відомий прижиттєвий портрет Каталіни де Ерасо, написаний Франсіско Пачеко у 1630 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://aunamendi.eusko-ikaskuntza.eus/artikuluak/artikulua.php?id=eu&ar=39681
  2. а б в г д е Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120485664 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б Diccionario biográfico españolReal Academia de la Historia, 2011.
  5. а б Національна бібліотека Португалії — 1796.
  6. а б в http://dbe.rah.es/biografias/6728/catalina-de-erauso
  7. de Erauso, Catalina. Historia de la Monja Alférez (ісп.). Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  8. Catalina de Erauso. El primer aire de libertad. Euskomedia (ісп.). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  9. а б Jerome R. Adams, Notable Latin American Women: Twenty-nine Leaders (1995, ISBN 0786400226), ch. 5, pp. 45-46.
  10. Catalina de Erauso. La monja. Euskomedia (ісп.). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 11 липня 2013.
  11. Historia de la monja Alférez, Catalina de Erauso, escrita por ella misma. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 21 грудня 2015.
  12. Goldmark, Matthew (3 квітня 2015). Reading Habits: Catalina de Erauso and the Subjects of Early Modern Spanish Gender and Sexuality. Colonial Latin American Review. 24 (2): 215—235. doi:10.1080/10609164.2015.1040278. ISSN 1060-9164. S2CID 161448980.

Бібліографія[ред. | ред. код]