French
DeutschКарналіт — Вікіпедія
| Карналіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cna[2] |
| Хімічна формула | KMgCl₃·6H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 3.BA.10[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 2,5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Rudolf von Carnalld[4] |
| Типова місцевість | Штасфурт[3] |
 Карналіт у Вікісховищі | |
Карналі́т (рос. карналлит; англ. carnallite; нім. Carnallit m, Karnallit m) — мінерал класу хлоридів, водний хлорид калію і магнію острівної будови.
Назва - за прізвищем прусського гірничого інженера Рудольфа фон Карналла (1804-1874) (Heinrich Rose, 1856).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: KMgCl3•6H2O.
Містить (%): K — 14,07; Mg — 8,75; Cl — 38,28; H2O — 38,9.
Домішки: Rb, Cs, Li, Tl.
Густина 1,6.
Твердість 3.
Переважно білий або безбарвний.
Блиск на свіжому зломі скляний, на повітрі тьмяніє і стає жирним.
Злам раковистий.
Крихкий.
Дуже гігроскопічний.
Сильно флуоресціює.
Утворюється як хімічний осад морських басейнів. Поширений у верхніх горизонтах соляних родовищ разом з гіпсом, ангідритом, галітом, полігалітом, епсомітом та ін.
На території України є у Передкарпатті: Найбільші його скупчення у вигляді прошарків, лінз і пластів потужністю до 7,4–17,7 м є в нижній частині покладів калійних солей хлоридного типу в Калуш-Голинському та Стебницькому родовищах[5]. Великі скупчення карналіту відомі в соляних покладах Верхньокамського району (Пермська обл. РФ), Калушського, Стебницького родов. (Україна), Штутгарта (ФРН).
Сировина для одержання калійних солей, добрив, важливе джерело К, Mg, Br. Від прізвища німецького геолога Р.Карналла.
Розрізняють: карналіт бромистий (відміна карналіту, яка містить понад 0,6 % Br).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Білоніжка П. Вплив постседиментаційних процесів на формування карналіту в галогенних відкладах Передкарпаття. С. 87-92 /Мінералогічний збірник. 2007. Випуск 1
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карналіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Карналіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карналіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Карналіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В.С., Суярко В.Г., Іщенко Л.В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mindat with location data [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Webmineral [Архівовано 12 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Mineral galleries
