Карл Віман — Вікіпедія

Карл Віман
англ. Carl Wieman
Народився 26 березня 1951(1951-03-26) (73 роки)
Корвалліс, Орегон, США
Країна США США
Діяльність фізик, викладач університету, науково-педагогічний працівник, educational theorist
Alma mater Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет
Галузь фізика
Заклад Університет Британської Колумбії
Науковий керівник Теодор Генш
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство[1]
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1990)

Нобелівська премія з фізики

Медаль Бенджаміна Франкліна (2000)

медаль Лоренца (1998)

King Faisal International Prize in Scienced (1997)

Медаль Ерстеда (2007)

премія Фріца Лондонаd (1996)

Премія Ейнштейна в галузі лазерної наукиd (1995)

премія Вуда (1999)

Премія пам'яті Ріхтмаєра (1996)

член Американського фізичного товариства[d]

Davisson–Germer Prize in Atomic or Surface Physicsd (1994)

Arthur L. Schawlow Prize in Laser Scienced (1999)

Член Оптичного товаристваd

премія Ернеста Орландо Лоуренса (1993)

Newcomb Cleveland Prized

Excellence in Physics Education Awardd (2018)

Особ. сторінка profiles.stanford.edu/carl-wieman

CMNS: Карл Віман у Вікісховищі

Карл Віман (англ. Carl Wieman; нар. 26 березня 1951, Корвалліс, США) — американський фізик. Лауреат Нобелівської премії з фізики в 2001 році (разом з Еріком Корнеллом та Вольфгангом Кеттерле) за одержання Бозе — Ейнштейнівського конденсату.

Біографія[ред. | ред. код]

Віман навчався в Массачусетському технологічному інституті та в Стенфордському університеті. Був нагороджений медаллю Лоренца в 1998 році. Від 2007 року працює в Університеті Британської Колумбії. Віман приділяє багато уваги покращенню наукової освіти і посідає посаду голови Ради з наукової освіти Академії наук США.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NNDB — 2002.

Посилання[ред. | ред. код]