Карлуш Віла-Нова — Вікіпедія

Карлуш Віла-Нова
порт. Carlos Manuel Vila Nova
6-й Президент Сан-Томе і Принсіпі
Нині на посаді
На посаді з 2 жовтня 2021
Прем'єр-міністр Жоржі Бом Жезуш
Попередник Еварісту Карвалью
Міністр інфраструктури, природних ресурсів та навколишнього середовища
25 листопада 2014 — 3 грудня 2018
Президент Еварісту Карвалью
Попередник Фернанду да Сілва Макенгу ді Фрейташ
Наступник Освальду Абреу
Міністр громадських робіт та природних ресурсів
15 серпня 2010 — 12 грудня 2012
Президент Фрадіке де Мінезіш
Мануел Пінту да Кошта
Народився 27 липня 1959(1959-07-27)[1][2] (64 роки)
Невіш, Сан-Томе і Принсіпі
Відомий як політик
Країна Сан-Томе і Принсіпі
Alma mater University of Orand
Політична партія Незалежна демократична дія
 Медіафайли у Вікісховищі

Карлуш Мануел Віла-Нова (порт. Carlos Manuel Vila Nova, нар. 27 липня 1959, Невіш) — політик з Сан-Томе і Принсіпі. Обіймав посади міністра громадських робіт і природних ресурсів (2010-2012) і міністра інфраструктури, природних ресурсів та навколишнього середовища (2014-2018) в урядах прем'єр-міністра Патріса Тровоади. З 2021 6-й Президент Сан-Томе і Принсіпі.

Був кандидатом від Незалежної демократичної дії на президентських виборах 2021 року.[3] 6 вересня був оголошений обраним президентом Сан-Томе і Принсіпі, здобувши 58% голосів і перемігши Гільєрме Поссера да Кошта з MLSTP / PSD.

Біографія[ред. | ред. код]

Віла-Нова народився в Невіші, місті на північному узбережжі острова Сан-Томе. Здобув ступінь в галузі телекомунікацій в Університеті Орана, Алжир, в 1985 році. Потім повернувся, щоб очолити комп'ютерний відділ Державного статистичного управління. У 1988 році залишив державну службу і став менеджером з продажу в готелі Miramar, який на той момент був єдиним готелем в країні. У 1992 році був призначений директором готелю Miramar. У 1997 році став директором готелю Pousada Boa Vista, а також заснував власне туристичне агентство Mistral Voyages. Продовжував працювати в індустрії туризму, поки не зайнявся політикою в 2010 році[4].

Віла-Нова обіймав посаду міністра громадських робіт та природних ресурсів в кабінеті Патріса Тровоади з 2010 року[5], поки уряд не втратив більшість в 2012 році.[6] Був призначений міністром інфраструктури, природних ресурсів та навколишнього середовища, коли Незалежна демократична дія Тровоади (порт. Ação Democrática Independente, ADI) повернула собі більшість в 2014 році. [7] У 2018 році Віла-Нова був обраний в Національні збори[4]. Був висунутий кандидатом від ADI на президентських виборах 2021 року.[3]

Віла-Нова одружений, має двох доньок[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20180915122219/http://www.stp.gov.st/primeiro-ministro.php
  2. ↑ https://presidencia.st/biografia.html
  3. ↑ а б Abel Veiga (9 квітня 2021). Carlos Vila Nova é o candidato da ADI às eleições presidenciais (порт.). Téla Nón. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 15 квітня 2021..
  4. ↑ а б в Veiga, Abel (26 серпня 2021). "Eu Garanto" - Mas, quem é Carlos Vila Nova?. Téla Nón (порт.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  5. ↑ Novo Governo tomou posse em São Tomé. Diário de Notícias (порт.). 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 26 серпня 2014.
  6. ↑ Novo Governo de STP já foi empossado. Deutsche Welle (порт.). 12 грудня 2012. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  7. ↑ Sao Tome prepares legislation to regulate distribution and marketing of fuels (порт.). Macauhub. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
Королі
Президенти
Алжир Алжиру (Абдельмаджид Теббун) • Ангола Анголи (Жуан Лоренсу) • Бенін Беніну (Патріс Талон) • Ботсвана Ботсвани (Мокгвітсі Масісі) • Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо (Ібрагім Траоре (в. о.)) • Бурунді Бурунді (Еварист Ндаїшиміє) • Габон Габону (Бріс Оліґі (в. о.)) • Гамбія Гамбії (Адама Берроу) • Гана Гани (Нана Акуфо-Аддо) • Гвінея Гвінеї (Мамаді Думбуя (в. о.)) • Гвінея-Бісау Гвінеї-Бісау (Умару Сісоку Ембало) • Джибуті Джибуті (Ісмаїл Омар Гелле) • ДР Конго ДР Конго (Фелікс Чісекеді) • Екваторіальна Гвінея Екваторіальної Гвінеї (Теодоро Обіанг Нгема Мбасого) • Еритрея Еритреї (Ісаяс Афеверкі) • Ефіопія Ефіопії (Сахле-Ворк Зевде) • Єгипет Єгипту (Абдель Фаттах Ас-Сісі) • Замбія Замбії (Хакаінде Хічілема) • Зімбабве Зімбабве (Еммерсон Мнангагва) • Кабо-Верде Кабо-Верде (Жозе Марія Невіш) • Камерун Камеруну (Поль Бія) • Кенія Кенії (Вільям Руто) • Коморські Острови Коморських Островів (Азалі Ассумані) • Республіка Конго Конго (Дені Сассу-Нгессо) • Кот-д'Івуар Кот-д'Івуару (Алассан Уаттара) • Ліберія Ліберії (Джозеф Боакаї) • Лівія Лівії (Мухамед аль-Менфі) • Маврикій Маврикію (Притвіраджсінг Ропун) • Мавританія Мавританії (Мухаммед ульд аш-Шейх аль-Газуані) • Мадагаскар Мадагаскару (Анрі Радзуеліна) • Малаві Малаві (Лазарус Чаквера) • Малі Малі (Ассімі Гоїта (в. о.)) • Мозамбік Мозамбіку (Філіпе Н'юсі) • Намібія Намібії в.о. (Нанголо Мбумба) • Нігер Нігеру (Абдурагман Тчіані) • Нігерія Нігерії (Бола Тінубу) • ПАР ПАР (Сиріл Рамафоса) • Південний Судан Південного Судану (Салва Киїр) • Руанда Руанди (Поль Кагаме) • Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі (Карлуш Віла-Нова) • Сейшельські Острови Сейшельських Островів (Вавел Рамкалаван) • Сенегал Сенегалу (Бассіру Фай) • Сомалі Сомалі (Хасан Шейх Махмуд) • Судан Судану (Абдель Фаттах аль-Бурхан) • Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне (Джуліус Маада Біо) • Танзанія Танзанії (Самія Сулуху) • Того Того (Фор Гнассінгбе) • Туніс Тунісу (Каїс Саїд) • Уганда Уганди (Йовері Мусевені) • Центральноафриканська Республіка ЦАР (Фостен-Аршанж Туадера) • Чад Чаду (Магамет Дебі Ітно (в. о.))
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карлуш_Віла-Нова&oldid=39924841