French
DeutschКаньєре (озеро) — Вікіпедія
| Каньєре | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 42°50′ пд. ш. 171°09′ сх. д. / 42.833° пд. ш. 171.150° сх. д.Координати: 42°50′ пд. ш. 171°09′ сх. д. / 42.833° пд. ш. 171.150° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |  Нова Зеландія | |||
| Регіон | Вестланд[d] | |||
| Розташування | Kokatahid | |||
| Геологічні дані | ||||
| Природоох. тер-я | Заповідник озеро Каньєреd | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 14,5 км²[2] | |||
| Висота | 134[1] м | |||
| Глибина макс. | 195 м | |||
| Довжина | 8 км | |||
| Ширина | 2 км | |||
| Берегова лінія | 21,6 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Витікають | Каньєреd | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 2189099 | |||
  Каньєре (озеро) (Нова Зеландія) | ||||
 | ||||
| | ||||
 Каньєре у Вікісховищі | ||||
Озеро Каньєре (англ. Lake Kaniere) — озеро льодовикового походження, розташоване на західному узбережжі Південного острова Нової Зеландії, глибиною майже 200 м і з трьох боків оточене горами і зрілим лісом ріму. Багато хто вважає його найкрасивішим із озер Західного узбережжя[3] і воно є популярним місцем для туристів та відпочинку.
Географія[ред. | ред. код]
Озеро Каньєре лежить за 19 км на південний схід від містечка Хокітіка, між двома гірськими хребтами. Площею у 14,5 км²[4], воно поступається лише озеру Брунер[en] серед озер Західного узбережжя. Озеро, довжиною 8 км, орієнтоване з півночі на південь, при максимальній ширині до 2 км, і має максимальну глибину 195 м[5]. Гори Ґрем (829 м) та Упріґт (524 м) знаходяться на західному узбережжі озера, Тухуа (1125 м) — на східному[1]. Озеро входить до мальовничого заповідника «Озеро Каньєре» площею в 70 км²[3].
Дорога з Хокітіки виходить на північний берег озера біля витоку річки Каньєре і роздвоюється; дорога «Дороті-Фоллз-Роуд» проходить по всій східній стороні озера повз затоку Ганс і водоспад Дороті до річки Стикс (правої притоки річки Кокатахі), тоді як інша розвилка йде короткою дорогою на захід до Сонячної затоки[5], далі дорога переходить у чотиригодинну пішохідну стежку, яка йде по західному березі озера, перш ніж приєднатися до «Дороті-Фоллз-Роуд»[6]. Більшість будівель на озері Каньєре є будинками для відпочинку, а на затоці Ганс розташований кемпінг «Ганс-Бей»[7].
Геологія[ред. | ред. код]
Озеро Каньєре було створено в результаті дії льодовиків в останній льодовиковий період 14000 років тому, як і багато озер Західного узбережжя. В даний час стік з озера відбувається в море Тасмана на його північному кінці через річку Каньєре, але раніше стік відбувався у південному кінці, через річку Стикс. Цей вихід був заблокований зсувом, відводячи воду на північ[3].
Фауна[ред. | ред. код]
Потоки, що впадають в озеро, є середовищем проживання для декількох видів місцевих риб, включаючи звичайний гобіоморфус, довгоперих вугрів з довгим плавцем, галаксій та гігантських галаксій[3]. У минулому озеро мало доволі великі запаси риби, і в основному воно містить коричневу форель та окуня[8][9].
Багато видів місцевих птахів також можна зустріти на озері та навколо нього, наприклад, бклан строкатий, баклан великий, новозеландська чернь, огар новозеландський та австралазійська султанка, а також, рідко, крижень австралійський[3]. У річці Стикс на південному кінці озера є кілька пар новозеландських качок. У навколишніх лісах водяться численні птахи: жовтолобі какарікі, морепорки, стрільці, підкоришники американські, а іноді і кеа.
Ранні поселенці Південного острова, маорі, знайшли навколо озера велику кількість нелітаючий папуг — какапо[10].
Флора[ред. | ред. код]
Мальовничий заповідник «Озеро Каньєре» в основному складається із зрілих хвойних рослин дакридіуму кипарисового і вважається однією з найбільш екологічно значущих ділянок низинного лісу на центральному Західному узбережжі[3]. Склад хвойних лісів різний: на рівнинних терасах він містить метросідерос зонтиковий (Metrosideros umbellata) і лібоцедрус Бідвілла (Libocedrus bidwillii), тоді як на схилах більше ріпогонуму (Ripogonum scandens), кікі (Freycinetia banksii) та міро (Prumnopitys ferruginea). У болотистих районах ростуть інші породи дерев, включаючи маноао (Manoao colensoi), кайкавака та кахікатея (Dacrycarpus dacrydioides).
Історія[ред. | ред. код]
У доєвропейські часи озеро Каньєре було важливим «магінгаєм» (місцем збору їжі) для маорі. А довгопері вугри та новозеландський пастушок були двома найбільш важливими харчовими ресурсами в озері і навколо нього[11].
У 1909 році на річці Каньєре була побудована невелика гідроелектростанція вартістю 15 000 фунтів стерлінгів для живлення насосного обладнання на золотодобувній шахті Росса[12]. Водозабір здійснюється біля греблі на північному кінці озера і проходить 9 км через ряд тунелів та каналів до подвійної електростанції, здатної виробляти 520 кВт; водяний потік спочатку використовувався для вимивання золота в районі Каньєре. Найвідоміший з дерев'яних лотків, «Лоток Джонсона», обвалився в 1973 році і був замінений земляними валами. Пізніше електростанція «Kaniere Forks» постачала електроенергію для роботи земснаряду для добування золота в невеличкому містечку Ріму, а після 1931 року виключно генерувала електроенергію для містечка Хокітіка, щорічно подаючи 3,75 ГВт-год.[13] 3,5-годинна прогулянка слідує за водної гонкою, що є частиною стежки дикої природи Західного узбережжя[14].
Озеро Каньєре є популярним місцем для проведення дозвілля, таких як кемпінг, пікніки, катання на водних мотоциклах та водних лижах[8]. Вода озера також є основним джерелом водопостачання містечка Хокітіки[15].
,_issued_by_the_New_Zealand_Goverment_Department_of_Tourist_and_Health_Resorts_(ca_(21014317474).jpg) Туристична листівка озера 1910 року |  Картина Альфреда Волша (1859—1916) |  Картина Чарльза Бломфілда (1848—1926) |  Озеро Каньєре (2021) |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lake Kaniere, West Coast на топографічній мапі Нової Зеландії. Topomap.co.nz (англ.) . Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Zoom Earth
- ↑ а б в г д е Wilson, Kerry-Jayne (2013). West Coast Walking. A Naturalist's Guide. Christchurch, New Zealand: Canterbury University Press. с. 236—238. ISBN 978-1-927145-42-5.
- ↑ Координати і довгота визначені за допомогою програми «Google Earth Pro», версії 7.3.3.7786, 21 травня 2021 року.
- ↑ а б Lake Kaniere Scenic Reserve. Department of Conservation Te Papa Atawhai (en-nz) . Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ Lake Kaniere Walkway. www.doc.govt.nz (en-nz) . Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ Winter, Matt (22 березня 2018). Idyllic Lake Kaniere. NZ Today Magazine (амер.). Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ а б Pope, Diana; Pope, Jeremy (1978). Mobil New Zealand travel guide : South Island and Stewart Island (вид. 3rd rev.). Wellington [N.Z.]: Reed. ISBN 0-589-00998-2. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Lake Kaniere. nzfishing.com (амер.). Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ Kaniere – frigate. Torpedo Bay Navy Museum. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ Ngāi Tahu Claims Settlement Act 1998: Schedule 31 – Statutory acknowledgement for Lake Kaniere. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ Riley, Cheryl (2009). Power from the People. Greymouth: West Coast Electric Power Trust. с. 66—67. ISBN 978-0-473-15728-9.
- ↑ Kaniere Forks Power Station - McKays Creek - Kaniere Reservoir - Trustpower. www.trustpower.co.nz. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ Lake Kaniere | Hokitika, New Zealand Attractions. Lonely Planet (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- ↑ Lake Kaniere. Westland District Council (англ.). 20 серпня 2014. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каньєре (озеро)- Lake Kaniere Scenic Reserve. Department of Conservation Te Papa Atawhai (en-nz) . Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25-06-2021.
- Lake Kaniere, West Coast на топографічній мапі Нової Зеландії. Topomap.co.nz (англ.) . Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
|
