Канукова Лариса Харитонівна — Вікіпедія

Канукова Лариса Харитонівна
ос. Хъаныхъуаты Харитъоны чызг Ларисæ
Основна інформація
Дата народження 11 липня 1951(1951-07-11) (72 роки)
Місце народження Дзауджикау, РРФСР, СРСР
Роки активності 1969 — тепер. час
Громадянство СРСР і Росія
Професії композиторка, педагог
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1975)
Інструменти фортепіано
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв Росії

Лариса Харитонівна Канукова (осет.: Х'аних'уати Харіт'они чизг Ларисæ; нар.. 11 липня 1951, Орджонікідзе, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська композиторка, педагогиня, заступниця голови правління Союзу-композитор.

Заслужений діяч мистецтв РФ (1993)[1]. Член Спілки композиторів СРСР з 1975 року.

Авторка 3 симфоній, 5 кантат, численних хорових, вокальних, інструментальних циклів, камерної та програмної музики, музики до спектаклів та кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення Орджонікідзевського музичного училища, вступила до Московської консерваторії, на факультет композиції до класу Арама Хачатуряна.

У 1975 році на відмінно закінчила консерваторію з дипломною роботою «Святкова увертюра», яка була виконана Московським державним симфонічним оркестром під керівництвом Вероніки Дударової у Великому залі Московської консерваторії.

У 1975 році прийнята до Спілки композиторів СРСР.

У 1982 — 1985 рр навчалася в аспірантурі Московської консерваторії у професора Альберта Лемана.

Лариса Канукова була членом журі багатьох конкурсів молодих композиторів.

З 2004 року директорка та художній керівник, створеної нею, Державної музичної школи композиції у м. Київ Владикавказ[2].

Живе та працює у Владикавказі.

Твори[ред. | ред. код]

Опери

  • «Яблуко нартів», у трьох актах, 2012

Балети

  • «Перед судом», у двох актах, на лібрето О. Єгорової та Ю. М'ячіної за поемою К. Л. Хетагурова, 1980

Симфонії

  • Симфонія № 1, одно часткина, 1978
  • Симфонія № 2, у 3-х частинах, 1991
  • Симфонія № 3, 1981—1999

Кантати

  • Мементо цикл кантат для змішаного хору та симфонічного оркестру на вірші Г. Лорки, 1977—1981:
    • Кантата № 1 «Ранок»
    • Кантата № 2 «День»
    • Кантата № 3 «Вечір»
    • Кантата № 4 «Ніч»
  • Кантата «Сонячна» для дитячого хору та симфонічного оркестру на вірші К. Ходова, 1981

Для оркестру

  • Увертюра «Святкова», 1975
  • «Гіно», «Школяр» для дитячого хору та оркестру на вірші К. Л. Хетагурова, 1979
  • «Іристон» поема для змішаного хору в 2-х частинах, 1984
  • «Арг'ау» для жіночого хору, 1987
  • «Сонет Петрарки» для змішаного хору, 1988
  • Три сонети Мікеланджело для змішаного хору, 1989
  • Сонети Шекспіра, цикл для жіночого хору, 1993
  • «Хохаг куивд» для жіночого хору, 1993
  • Гімн для хору та великого симфонічного оркестру, 1994
  • Експромти на Різдво, цикл для жіночого хору, 1994

Інструментальні

  • Концерт для фортепіано з оркестром, 1998
  • Струнний квартет № 1, 1971
  • Струнний квартет № 2, 1972
  • Струнний квартет № 3, 1990
  • Соната для скрипки та фортепіано, 1970
  • Соната для кларнету та фортепіано, 1974
  • Прелюдія та фуга для флейти, гобою, кларнета та фагота, 1973
  • Квартет для дерев'яних духових, 1972
  • Фанфари для мідних духових, 1973
  • Скерцо для флейти, скрипки та фортепіано, 1978
  • Токката для фортепіано, 1979
  • Збірник дитячих п'єс фортепіано, 1969
  • «Ранок у горах», п'єса для фортепіано, 1969

Для голосу

  • 4 романси для голосу та фортепіано на вірші К. Л. Хетагурова, 1970
  • «Я у цей світ прийшов», балада для тенора та фортепіано на вірші К. Бальмонта, 1976
  • Cantus firmus для сопрано та органу, 1982
  • Пісні від першої особи, цикл для голосу та фортепіано на вірші Р. Бернс, О. Хайам, М. Сервантеса, О. Пушкіна
  • «У бурю», балада для мецо-сопрано та фортепіано на вірші К. Л. Хетагурова, 1994
  • «Написи», цикл пісень для голосу та фортепіано на вірші Р. Гамзатова, 1994

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам[недоступне посилання]
  2. МУЧ МУЗЫКАЛЬНАЯ ШКОЛА КОМПОЗИЦИИ — г. Владикавказ (республика Северная Осетия-Алания). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.

Посилання[ред. | ред. код]