French
DeutschКанонір — Вікіпедія
Каноні́р (нім. Kanonier < фр. canonnier < canon — «гармата») — в арміях деяких країн — рядовий артилерії. Буквально — «гарматник», «гармаш»[2].
Історія[ред. | ред. код]
У російській армії звання каноніра впроваджено Петром І, проіснувало до 1917 року. Канонірами називали солдатів, що обслуговували гармати, що стріляли звичайними ядрами, ті ж гарматники, що входили до обслуг бомбічних артилерійських установок (мортир, гаубиць, єдинорогів) називалися бомбардирами. Окрім канонірів і феєрверкерів, до складу обслуги гармати входили і гатлангери — артилеристи найнижчого розряду, чиї обов'язки полягали в повертанні хобота лафета важелями (прави́лами і гандшпигами), а також у піднесенні снарядів.
В армії[ред. | ред. код]
У флоті[ред. | ред. код]
Морський Статут Російського Флоту від 1720 визначав кількість канонірів на кораблі залежно від його рангу і числа гармат:
| ранг корабля | кількість гармат | кількість канонірів |
|---|---|---|
| 1 | 90 | 60 |
| 1 | 80 | 50 |
| 2 | 76 | 40 |
| 3 | 66 | 35 |
| 3 | 50 | 30 |
| 4 | 32 | 20 |
| 4 | 16 | 12 |
| 4 | 14 | 8 |
Зі співвідношення числа гармат і канонірів можна сказати, що на три гармати доводилося по два каноніри. Каноніри займалися заряджанням, прицілюванням та здійсненням пострілу, а накочування гармат на місце, охолодження, прочищення стволів після пострілу банниками було обов'язком солдатів. Матроси участі в стрільбі з гармат не брали.
Капрали від канонірів — молодші унтер-офіцери артилеристи, командири канонірів.
Сержант від канонірів — старший артилерійський унтер-офіцер. На великих кораблях начальник всіх рядових артилеристів. На маленьких кораблях посаду сержанта заміщали капрали.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Илл. 2150. Канонир и Фейерверкер Гвардейской Пешей Артиллерии, 1809—1810. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. (рос.)
- ↑ Канонир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)