French
DeutschКанарчик Олександр Іванович — Вікіпедія
| Канарчик Олександр Іванович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 14 серпня 1904 село Пирогівка, Подільська губернія, Російська імперія | ||||||||
| Смерть | 24 серпня 1944 (40 років) Вороново, Білорусь | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Рід військ |  інженерні війська | ||||||||
| Роки служби | 1926—1930, 1933—1944 | ||||||||
| Звання |  Майор | ||||||||
| Формування | 49-а армія, 2-й Білоруський фронт | ||||||||
| Командування | командир 92 батальйону | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Олекса́ндр Іва́нович Кана́рчик (*14 серпня 1904, Пирогівка — †24 серпня 1944, Вороново) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу,[1] командир 92-го окремого батальйону, 49-ї армії,Другого Білоруського фронту, майор.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 14 серпня 1904 року у селі Пирогівка (нині — Хмельницька область, Україна) в сім'ї селянина. Українець. Освіта — неповна середня. Працював бригадиром тракторного загону в ліспромгоспі.
В армії з 1926 по 1930 і з 1933 року. У 1932 році закінчив курси командного складу, а в 1941 році — курси удосконалення командного складу (КУКС). Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП (б) з 1943 року.
Командир 92-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 49-ї армії 2-го Білоруського фронту, майор Канарчик 27 червня 1944 року вміло організував дії батальйону при наведенні переправи через Дніпро в районі села Добрейка Шкловського району Могильовської області, забезпечивши своєчасну переправу військ і техніки на правий берег річки.[1]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1944 року майору Канарчику Олександру Івановичу за вмілу організацію переправи військ і проявлені при цьому мужність і героїзм, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Загинув 24 липня 1944 року із засідки, влаштованої аківцями, а після облитий бензином і спалений[2].
Похований в смт Вороново Гродненської області, Білорусь
Нагороди[ред. | ред. код]
Олександр Іванович був нагороджений:
- медаллю «Золота Зірка»;[1]
- орденом Леніна;[1]
- Богдана Хмельницького 3-го ступеня;[1]
- орденом Вітчизняної війни 1 ступеня;[1]
- орденом Вітчизняної війни 2 ступеня;[1]
- двома орденами Червоної Зірки;[1] [3]
- медалями.
Пам'ять[ред. | ред. код]
На братській могилі в смт. Вороново, де похований Герой встановлений пам'ятник, вулиця цього селища носить його ім'я. Школа в рідному селі названа його іменем. На фасаді школи встановлена меморіальна дошка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Нагородний лист стор. 325—326. Запис в базі даних № 150013850. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 18 лютого 2011.
- ↑ Росархив опубликовал десятки документов о подрывной деятельности польских националистов. «Поляки задели за живое».
- ↑ Наказ № 0392 від 02.10.1944 року по 9-й армії, Брянського фронту. Запис в базі даних № 17433809. Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 18.02.2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Віньковецький район. Шановані ветерани[недоступне посилання з червня 2019]
- Загальнодоступний електронний банк документів «Подвиг Народу» (рос.)
- Електронна бібліотека: «Люди та Книги» — Канарчик Олександр Іванович [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Канарчик Олександр Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 26 серпня 2014.
| |||||||
