Камчатська область (Російська імперія) — Вікіпедія

Камчатська область
Герб
Дата створення / заснування	1803
Країна	Російська імперія,  Російська республіка і  Російська СФРР
Столиця	Петропавловськ-Камчатський
Кількість населення	37 300 осіб[1]
Замінений на	Камчатська губернія
Площа	1 301 314 921 000 квадратний метр
Камчатська область у Вікісховищі

Камчатська область — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, Російської республіки, Далекосхідної республіки і РСФСР у 1803–1822, 1849–1856, 1909–1922.

Історія[ред. | ред. код]

Перша область[ред. | ред. код]

У 1697—1699 сибірські козаки на чолі із Володимиром Атласовим здійснили низку походів по Камчатці, приєднавши її до Московського царства. Втім до 1720-х років ітельмени чинили активні спротив загабникам. До того ж важкий клімат не сприяв колонізації. Так у 1740-х роках існувала 5 острогів, а у 1770-х роках вже 3. До 1719 року Камчатка входила до Сибирської губернії, потім до 1724 року — до Тобольської провінції. З 1724 року підпорядковувалася адміністративній одиниці з центром в Іркутську, що в різний час мали назви, провінція, губернія. 1783 року сформовано Іркутське намісництво. У 1785 року утворено Нижньокамчатський повіт Охотської області Іркутського намісництва. Це стало першою адміністративною одиницею Качатського півострова

11 (23) серпня 1803 шляхом поєднання Нижньокамчатського і Акланського повітів було утворено Камчатську область в складі Іркутської губернії. Центром області став Верхньокамчатськ. 9 (21) квітня 1812 року правління області перенесено до Петропавловського порту.

У 1822 область скасовано. Замість неї в складі Іркутської губернії було створено Камчатське приморське управління з центром в Петропавловському порту.

Правителі[ред. | ред. код]

• Павло Кошелев (1803—1806)
• Іван Петровський (1806—1813)
• Ілля Рудаков (1813—1817)
• Петро Рікард (1817—1822)

Друга область[ред. | ред. код]

Наказом 2 грудня 1849 імператора Миколи I з Камчатського приморського управління і Гіжигинського округу Охотського приморського управління створена нова Камчатська область. У 1854 році під час Східної війни Петропвловськ витримав облогу англо-французької ескадри.

Незважаючи на успіх виявилось не можливість російської влади тривалий час забезпечувати та обороняти Камчатську область. Тому в 1855 після облоги форт і місто Петропавловськ було розібрано, а потім перенесено до гирла Амура, де засновано місто Ніколаєвськ-на-Амурі. У 1856 році Камчатську область було ліквідовано, її територія увійшла до складу Приморської області.

Військовий губернатор[ред. | ред. код]

• Василь Завойко (1849—1856)

Третя область[ред. | ред. код]

Японія, США, Канада, користуючись важкодоступністю цих місць і нечисленністю тут російських адміністративно-поліцейських і військово-морських органів, здійснювали в своїх інтересах експлуатацію ресурсів Камчатки. Японська влада, до всього іншого, користувалися певними преференціями в економічних відносинах з Російською імперією, отриманими після підписання 23 серпня 1905 року Портсмутського мирного договору і 15 липня 1907 року Договору про торгівлю і мореплавання й російсько-японської рибальської конвенції. Такий стан викликав побоювання військового губернатора Приморської області Вастиля Флуга. Приамурському генерал-губернатору П. Ф. Унтербергеру вдалося переконати центральну владу, що для посилення контролю за північними повітами краю необхідно вживати термінових заходів.

17 (30) червня 1909 імператор Микола II підписав закон № 32146 про утворення Камчатської області. До складу області ввійшли Петропавлівський, Охотський, Гіжигинський, Анадирський повіти і Командорські острови, виділені з Приморської області. Одночасно на території Чукотки (частина Анадирського повіту) утворено Чукотський повіт.

У 1911 створено Камчатську пішохідну жандармську команду загальною чисельністю 126 осіб. В мирний час займалася наведенням порядку в японських промислових селищах. На неї також покладалися завдання охорони основних державних і військових об'єктів, силової підтримки місцевої нечисленної поліції і прикордонний контроль пасажирів і команд, які прибували дов Петропавловську. У разі появи іноземної загрози Камчатська жандармська команда розгорталася в стрілецький батальйон з передачею його військовому відомству.

На початку Першої світової війни для Петропавловська виникла загроза з боку німецької ескадри, що базувалася в Ціндао (півострів Шаньдун, Китай). Німецьке командування планувало створити на Камчатці оперативну військову базу. Проте вступив Японії на боці Антанти завадив цим планам.

Після революційних подій в імперії 1917 року на Камчатці жандармські нижні чини долучилися до революційного руху. Вони склали кістяк першого загону Червоної гвардії на Камчатці. В грудні 1917 року створено першу Петропавлівську міську раду робітничих і солдатських депутатів, що діяла до липня 1918 року. Втім влада в області спочатку знаходилася у Камчатського обласного комітету, де значний вплив мали кадети і есери. В березні 1918 року останній оголосив автономію Камчатської області по відношенню до Росії. Невдовзі влада опинилася в Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів. Втім у липні 1918 року її було повалено й відновлено владу обласного комітету. У серпні того ж року в Петропавловську було відкрито японське консульство.

У 1920 стає частиною Далекосхідної республіки. В цей час почалися перемовини між Володимиром Леніним, головою Російського Раднаркому, та урядом США щодо концесії або продажу Камчатки Сполученим Штатам. Ленін відхилив пропозицію продати область, але погодився здати її в оренду на 50 років з правом створення військово-морської бази в Авачинській бухті.

Втім в 1921 повалено уряд Далекосхідної республіки. після цього уряд США відмовився ухвалювати договір про концесію Камчатки через небажання визнавати Радянську Росію. З 1921 року Камчатська область підпорядковувалося Тимчасовому Приамурському уряду, отримавши статус Охотсько-Камчатського краю.

У 1922 Камчатська область перетворена на Камчатський округ Далекосхідної області далекосхідного краю Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

Губернатори[ред. | ред. код]

• Василь Перфільєв (1909—1912)
• Миколай Мономахов (1912—1917)

Голова обласного комітету[ред. | ред. код]

• Олександр Пурін (липень 1917 — березнь 1918)

Голова обласної Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів[ред. | ред. код]

• Іван Ларін (березень — липень 1918)

Голова обласного комітету[ред. | ред. код]

• Олександр Пурін (липень 1918 — травень 1919)

Керуючий областю[ред. | ред. код]

• Костянтин Лавров (1919—1920)

Голова обласного виконкому[ред. | ред. код]

• Іван Ларін (1920—1921)

Особливоуповноважений[ред. | ред. код]

• Хрисанф Бірич (1921—1922)

Генерал-губернатор[ред. | ред. код]

• Іванов-Мумжиєв (жовтень—листопад 1922)

Голова облнарревкому[ред. | ред. код]

• Іван Ларін (1922)

Демографія[ред. | ред. код]

У 1810-х Камчаткою пройшло декілька епідемії, внаслідок чого вона значно знелюднила.

На 1822 на мешкало 1409 росіян в 9 селищах і близько 1700 ітельменів в 35 селищах. В цей період склалася змішана група росіян і ітельманів з особливою мовою і культурою, що отримала назву камчадалів.

На 1897 відповідно до Російського перепису населення в області мешкало 33 324 осіб.

Економіка[ред. | ред. код]

Основою були промисли: вилов цінної риби, насамперед лососевих, полювання на китів, моржів, обробка моржової кістки. В значній мірі вивозилося хутро. також було розвідано численні поклади золота та іншого коштовного металу. Існувало також скотарство і городництво.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Ленин В. И. Полное собрание сочинений. — 5-е изд. — Т. 42. — М.: Издательство политической литературы, 1967.
• Международные отношения на Дальнем Востоке / редкол.: Е. М. Жуков (отв. ред.) [и др.]. М. : Мысль, 1973. Кн. 1 : С конца XVI в. до 1917 г. 323 с
• Энциклопедия коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации. М, 2005. 464 с.
• Лекай Л. Л. Освоение био- и георесурсов и ведение переговоров о продаже Чукотки, Камчатки и Сахалина в XIX — начале XX веков//Сборник докладов V научной конференции. Петропавловск-Камчатский, 2005. — С. 56–57
• Дальний Восток России в материалах законодательства. 1909 г. Владивосток: Рос. гос. ист. арх. Дал. Востока, 2015. 182 с.
• Пирагис А. П. Изменение административного подчинения Камчатки за 310 лет со времени присоединения к России (1697—2007)