Калинівка (Олевська міська громада) — Вікіпедія

село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Олевська міська громада
Облікова картка Калинівка 
Основні дані
Засноване 1770
Населення 738
Площа 2,76 км²
Густота населення 267,39 осіб/км²
Поштовий індекс 11037
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°01′28″ пн. ш. 27°26′20″ сх. д. / 51.02444° пн. ш. 27.43889° сх. д. / 51.02444; 27.43889Координати: 51°01′28″ пн. ш. 27°26′20″ сх. д. / 51.02444° пн. ш. 27.43889° сх. д. / 51.02444; 27.43889
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Водойми річки: Зольня, Золенка
Місцева влада
Адреса ради 11037, с. Калинівка, вул. Лесі Українки, 3; тел. 9-75-31
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Житомирська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати); до 1960 — Голиші[1], у 1960-2016 — Жовтневе) — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 738 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Зольня з правою притокою Золенка.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Голиші Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 150 верст, від волості 30. Дворів 94, мешканців 649[2].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села[3].

Нині до сільської ради населеного пункту відноситься ще два села: Ліски та Бацево.

У селі є будинок культури, бібліотека, сільська рада, загальноосвітня школа І-II — ступенів, що збудована 1949 року.

12 травня 2016 року Жовтневе перейменоване на Калинівку[джерело?].

Колишній орган місцевого самоврядування — Калинівська сільська рада.

Голокост[ред. | ред. код]

У Другій світовій війні згідно з даними Надзвичайної державної комісії, на околиці села Калинівка (на хуторі Бацеве) вбили 32 ромів. Встановлений на місці злочину дерев'яний хрест згодом зруйнувався.

У межах проєкту «Захистимо пам'ять» улітку 2019 року тут спорудили пам'ятний знак й інформаційну стелу пам'яті жертв-ромів[4].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 812 осіб, з яких 397 чоловіків та 415 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 731 особа.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 99,19 %
російська 0,27 %
білоруська 0,14 %
молдовська 0,14 %
інші 0,26 %

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. etomesto.ru/map/online/shubert/21/map/21-6-1.png. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 3 липня 2019.
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
  3. Жовтневе. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  4. Бурмістр, Світлана; Тяглий, Михайло (2019). Місце пам’яті вбитим ромам у Калинівці (PDF). www.holocaust.kiev.ua.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]