French
DeutschЙозеф Браунзайс — Вікіпедія
| Йозеф Браунзайс | |
|---|---|
| Народження | 29 листопада 1837 |
| Смерть | 14 січня 1915 (77 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна (підданство) |  Австро-Угорщина |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Бережани, Краків, Сянок, Львів |
 Йозеф Браунзайс у Вікісховищі | |
Йозеф Браунзайс (нім. Jozef Braunseis; 29 листопада 1837, Новий Санч — 14 січня 1915, Львів) — архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Новому Санчі. Закінчив школу реальну. У 1852—1858 роках навчався у львівській Технічній академії.[2] У 1864—1869 роках працював у Бережанах, потім у Кракові. Від 1872 року — у Львові[3] надінженером у Намісництві. 1874 року віднотований у документах як повітовий інженер у Сяноку.[4] Був одним із членів першого правління Технічного товариства у Кракові 1876 року. Виконував функцію бібліотекаря.[5] У 1881—1882 роках працював у Станіславові (тепер Івано-Франківськ).[6] У 1898—1915 роках член Політехнічного товариства у Львові.[7] 1889 року входив до правління товариства.[8] Від 1897 року як технічний радник входив до комітету будівництва церкви святого Георгія у Львові.[9] Член журі конкурсу проектів розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904).[10] Помер 14 січня 1915 у Львові.[11] Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 13.[12]
Роботи[ред. | ред. код]
- Необарокова двоярусна дзвіниця домініканського костелу на площі Музейній у Львові (1865).[13] За іншими даними збудована Юліаном Захаревичем.[14]
- Капітульні будинки із заходу від собору святого Юра, споруджені у 1864—1866 роках. Реконструкція дзвіниці 1867 року. Обидва проекти створені спільно з Ернстом Граначем, реалізовані Вінцентом Равським-старшим.[15]
- Фарний костел Преображення Господнього в Сяноку. Будувався від 1874 року. Своїми формами спрощено наслідував костел святого Людвіга у Мюнхені (арх. Фрідріх фон Гертнер).[4]
- Будівництво «карного будинку» (в'язниці) в Івано-Франківську. Проект виготовлений у Відні 1878 року архітектором Францом Маурусом, пізніше модифікований і адаптований до місцевих умов. Реалізовано до 1883 року.[16]
- Нагляд за спорудженням Головної пошти на вулиці Словацького, 1 у Львові у 1887—1889 роках. Будівництвом займалась фірма Рамулта і Цибульського. Проект Сильвестра Гавришкевича, модифікований Фрідріхом Зетцом.[17]
- Керівництво спорудженням корпусу Львівського університету на вулиці Кирила і Мефодія, 8 і мінералогічно-хімічного корпусу того ж закладу під номером 6 на тій же вулиці. 1892 рік. Проект архітектора Різорі. 1911 року добудовував Григорій Пежанський.[3]
- Три неоренесансні корпуси медичного факультету Львівського університету на вулиці Пекарській, 52 (1891—1895).[18][19]
- Гінекологічно-пологовий корпус медичного факультету на вулиці Некрасова, 4 у Львові. 3-поверховий, П-подібний у плані з коридорною системою планування із фасадами у формах французького неоренесансу. Будувався у комплексі з двома іншими корпусами (арх. Юзеф Каетан Яновський) протягом 1897—1899 років.[20]
- Будинок на вулиці Коновальця у Львові. За одними даними це власний прибутковий дім Браунзайса під номером 14 (1896—1898)[11], за іншими — номер 4 (1902, перебудований 1923).[21] Є також версія про власну віллу архітектора під номером 16 (ті ж роки будівництва і перебудови).[3]. За ще однією з версій, будинок № 16 — колишня вілла Юзефа Петри, збудована так само 1902 року, але за проектом Емануеля Яримовича і перебудована у 1923.[22]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 197. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 202.
- ↑ а б в Тимофієнко В. І. Браунзейс Йосиф // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
- ↑ а б Laskowski A. Architektura galicyjska w okresie autonomii: Uwagi na marginesie książki o architekturze Rzeszowa // Modus. Prace z historii sztuki. — 2001. — № II. — S. 132. — ISSN 1641-9715.
- ↑ Tokarski J. Historia powstania i działalności Krakowskiego Towarzystwa Technicznego w okresie jego 70-letniego istnienia (1877—1947) // Czasopismo Techniczne [krakowskie]. — 1947. — № 11—12. — S. 185.
- ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 329, 409. — ISBN 978-83-89273-52-9.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 89.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 78.
- ↑ Вуйцик В. С. Православна церква св. Георгія // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 79 (початково газета «Ратуша», 22-23 липня 1991).
- ↑ Kronika bieżąca // Przegląd Techniczny. — 1904. — № 22. — S. 308; Z Sokoła // Wiek Nowy. — 28 maja 1904. — № 874. — S. 8.
- ↑ а б Бірюльов Ю. О. Браунзейс Йосип // Енциклопедія сучасної України. — К : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3. — С. 436. — ISBN 966-02-2682-9.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 198. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 302. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Тимофієнко В. І. Браунзейс Йосиф // Зодчі України; Бірюльов Ю. О. Браунзейс Йосип // Енциклопедія сучасної України. — С. 436; Бірюльов Ю. О. Браунзайс Йозеф // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 281. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- ↑ Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 84.; Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 25. — ISBN 5-7745-0358-5.; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 98.
- ↑ Вуйцик В. С. Дзвіниця катедри св. Юра та її дзвони // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 32.
- ↑ Komar Ż. Trzecie miasto… — S. 80, 329, 409. — ISBN 978-83-89273-52-9.
- ↑ Сьомочкін І. Будинки Головної пошти на тлі історії її розвитку (XVIII—XX ст.) // Галицька брама. — 1996. — № 23. — С. 6.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 289—290.
- ↑ Вул. Пекарська, 52 — Корпуси Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького (1892, арх. Йозеф Браунзайс) // Сайт проекту Інтерактивний Львів (lia.lvivcenter.org)
- ↑ Архітектура Львова… — С. 289—290, 328.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Браунзайс Йозеф // Енциклопедія Львова… — С. 282.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik / red. naukowa J. Biriulowa. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 134. — ISBN 966-7022-26-9.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Браунзайс Йозеф // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 281—282. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Волинець С. Анатомічний корпус — шедевр архітектури та пантеон слави Львівської медицини (до 180-річчя з дня народження архітектора Йозефа Браунзайса) // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 2017. — Т. 49, № 1 : Медичні науки. — С. 89–93. (link)
|
