Зяблюк Михайло Павлович — Вікіпедія

Зяблюк Михайло Павлович
Народився	17 січня 1939(1939-01-17) (85 років) Романківці
Діяльність	журналіст
Alma mater	факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Миха́йло Па́влович Зяблю́к — (нар. 17 січня 1939, Романківці, тепер Сокирянський район Чернівецька область) — український видавець, журналіст, правознавець, кандидат юридичних наук (1974). Заслужений працівник культури України. Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка.

Життєве кредо Михайла Зяблюка[ред. | ред. код]

Коли чогось постійно прагнеш, ставиш мету — обов'язково досягнеш її.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 січня 1939 року в селі Романківці, тепер Сокирянського району Чернівецької області. У 1963 році закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету імені Івана Франка, у 1974 році — Академію суспільних наук у Москві по кафедрі держави і права, здобув ступінь кандидата юридичних наук. З 1956 року працював у пресі: два роки (1956—1958) коректором, літпрацівником у Сокирянській районній газеті «Колгоспне життя» (тепер «Дністрові зорі»), редактором районного радіомовлення у Сокирянах Чернівецької області, відтак — відповідальним секретарем Красилівської районної газети «Прапор комунізму» Хмельницької області, літературним працівником Одеської обласної газети «Чорноморська комуна», завідувачем відділу теорії і практики ідейно-виховної роботи, згодом заввідділу міжнародного життя журналу «Комуніст України» (1974—1979). Впродовж 1966—1971 років та 1980—1986 років був на партійній роботі: в апараті Львівського обкому — інструктор з питань преси і ЦК Компартії України — консультант, завідувач сектора газет і журналів.

М. П. Зяблюк — видавець[ред. | ред. код]

Видавничою справою займається з 1963 року: редактор видавництва «Каменяр» (Львів, до 1966 року), головний редактор видавничого об'єднання «Вища школа» (Київ, 1979—1980 роки). Від 1986 року — у видавництві «Українська радянська енциклопедія» (керівник М. П. Бажан): заступник головного редактора, головний редактор, виконувач обов'язки директора, а з 1998 р. — директор.

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

М. П. Зяблюк публікується з 1954 року. У колі його наукових і публіцистичних інтересів — політично-правові погляди сучасного лівого екстримізму, проблеми політичної організації суспільства, політичної культури, суспільно-політичні функції преси, видавничої справи.

Авторські праці[ред. | ред. код]

• Політична інформація в газеті (1969).
• Дієвість друкованого слова (1969).
• Критика сучасних анархістських державно-правових поглядів (1974).
• Критика політичних поглядів сучасного анархізму (1974).
• Лівий екстримізм — зброя світової реакції" (1980),
• Прискорення" (1986),
• Рукотвориний пам'ятник часові. Українська енциклопедія: вчора, сьогодні. А завтра?" (1998).
• Інтелектуальний паспорт держави (1999).
• Енциклопедист"…

М. П. Зяблюк — керівник науково-редакційної підготовки фундаментальних енцеклопедичних видань: Українська літературна енциклопедія в 5 томах, 2-томна Червона книга України (1994—1996), Енциклопедія української мови (1999), довідник «Живий світ геральдики» (1997) та інших. Заступник голови редколегії і керівник науково-редакційної підготовки Юридичної енциклопедії.

Енциклопедична діяльність[ред. | ред. код]

Останніми роками у видавництві «Українська енциклопедія» вийшли такі капітальні праці як 3-томна Географічна Енциклопедія України, 6-томна Юридична енциклопедія, енциклопедія «Українська мова», 1-й том енциклопедії «Мистецтво України», «Кореневий гніздовий словник української мови» та інші. Здійснюється великий видавничий проект — Звід пам'яток історії і культури України (26 томів у понад 100 книгах), розпочата робота над Малою національною енциклопедією України, багатотомною «Енциклопедією міст і сіл України». У цих виданнях — велика частка праці М. П. Зяблюка як керівника і розробника багатьох видавничих проектів, відповідального редактора, автора.

Відзнаки, нагороди[ред. | ред. код]

Самовіддана праця, висока професійна майстерність пошанована державою, громадськістю. Він нагороджений кількома медаллями, Грамотою Верховної Ради України, почесними відзнаками Київської міської держадміністрації та Українського фонду культури.

Джерела[ред. | ред. код]

• Зяблюк Михайло Павлович [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.] / Юридична екциклопедія, Київ. — С. 651.
• Зяблюк Михайло Павлович // Буковина. Імена славетних сучасників. — Київ: ТОВ «Світ Успіху», 2004. — С. 152—153.
• Зяблюк Михайло Павлович // Ю. Гусар. Дністровий зорепад. Штрихи до ециклопедичного довідника «Літературно-мистецька Сокирянщина» / Юхим Гусар. — Чернівці: Місто, 2010. — С. 43-44.
• Гусар Ю. Рядок в анкеті: вони працювали в нашій газеті [є про Михайла Зяблюка] /Юхим Гусар // Дністрові зорі. — 1974. — 28 грудня (№ 155). — С. 2.
• Гусар Ю. 17 січня народився видавець, правознавець, журналіст Михайло Зяблюк (1939) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці. — 2007. — 11 січня. — С. 6. — (Зі скрині чернівецького літописця (15-21 січня).

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2016)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (листопад 2013)