French
DeutschЗубані — Вікіпедія
| село Зубані | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Рада | Зубанівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 454[1] |
| Площа | 2,619 км² |
| Густота населення | 203,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39010 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д.Координати: 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 83 м |
| Водойми | Хорол |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39010, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Зубані |
| Карта | |
  Зубані | |
 Зубані | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Зубані́ — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить на 1 січня 2011 року становить 454 особи. Село є центром Зубанівської сільської ради. Також раді підпорядковані села: Романівка та Руда. День села — 21 вересня[1].
Географія[ред. | ред. код]
Село Зубані знаходиться на лівому березі річки Хорол за 36 км від райцентру та за 40 км від залізничної станції Глобине. Вище за течією за 6 км розташовано село Радалівка, нижче за течією за 1,5 км розташовано село Романівка, на протилежному березі — село Іванове Селище. Довкола села проходить декілька іригаційних каналів. Селом проходить автомобільна дорога Т 1717.
Загальна площа населеного пункту — 261,9 га.
Історія[ред. | ред. код]
На карті Боплана (середина XVII століття) поселення позначене як Зубанівка. У 2-й половині 17 — початку 18 століття належить до Остап'ївської сотні Миргородського полку[1].
До 1708 року Зубані були власністю бунчукового товариша А. Д. Горленка, що як співучасник Івана Мазепи був заарештований царським урядом, а маєтки його конфісковані. До 1716 року село знаходилось у володінні хорольського сотника Келеберди та остапівського сотника Яреми Юфименка[1].
У 1716 році Данилом Апостолом пожалуване синові А. Д. Горленка, бунчуковому товаришеві А. А. Горленку. На той час у Зубанях налічувалось 80 дворів, у 1726 — 97 дворів. Частину жителів села становили вільні козаки та кріпаки Пивгородського Миколаївського монастиря. 1781 року у селі — 219 дворів: з цього ж року, з ліквідацією полкового устрою, було віднесено до Говтвянського повіту Київського намісництва. 1787 року в Зубанях записано 709 душ чоловічої статі. з 1802 року село у складі Хорольського повіту Полтавської губернії, з 2-ї половини XIX століття стає центром Зубанівської волості. За переписом 1859 року у Зубанях — 221 двір, 2225 жителів, церква Богородиці з дзвіницею, при якій існувала бібліотека. У 1900 році в Зубанях була козацька сільська громада, яка налічувала (з прилеглими хуторами) 392 двори, 3216 жителі, існувала земська та церковно-парафіяльна школа[1].
Відбувалося 5 ярмарків на рік. З 1900 року працювала олійниця, у 1904 році засновано цегельний завод В. М. Ковніра. У 1910 році у селі — 285 дворів, 1 628 жителів[1].
Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. 7 березня 1923 року Зубані стають як центр сільської ради, увійшовши до складу Семенівського району Кременчуцького округу. 1 725 жителів (1923 р.) У 1926 році — 346 дворів, 1 746 жителів.
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 201 житель села загинув від голоду.[2]
З 1935 Зубані віднесено до складу Великокринківського району[1].
У період німецької окупації (14.09.1941-23.09.1943) німці стратили 12 жителів села, вивезли на примусові роботи 87 чоловік[1].
З 1964 року центральна садиба колгоспу «Іскра» (зерно-тваринницьке направлення, технічні культури), відділення зв'язку та ощадбанку, дитячий садок, будинок побуту, середня школа, лікарня, ветдільниця, аптека. Будинок культури на 350 місць, бібліотека. Село радіофіковане в 1960 році, електрифіковане у 1970 році. 1960 року закладено парк, 1975 року прокладено дорогу з твердим покриттям[1].
Населення[ред. | ред. код]
Населення станом на 1 січня 2011 року становить 454 особи[1].
- 1716 — 80 дворів
- 1726 — 97 дворів
- 1781 — 219 дворів
- 1787 — 709 душ чоловічої статі
- 1859 — 221 двір, 2225 жителів
- 1900 — 392 двори, 3216 жителі (з прилеглими хуторами)
- 2001 — 534 жит.
- 2011 — 454 жит., 179 дворів
Економіка[ред. | ред. код]
Сільськогосподарські підприємства: ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ПСГП «Зубані», СФГ «Оріон», СФГ «Шанс»[1].
| № | Назва підприємства | П. І. Б. керівника, телефон | Вид діяльності | Загальна площа земель, га | Кількість працюючих, чол. |
|---|---|---|---|---|---|
| ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» | Хвостенко Валентин Віталійович | Вирощування зернових, технічних культур, розведення ВРХ та свиней, надання послуг в рослинництві і тваринництві | 1747,393 | 64 | |
| ПСГП «Зубані» | Петракій Олег Васильович | Вирощування зернових, технічних культур і надання послуг в рослинництві | — | 2 | |
| СФГ «Оріон» | Олефір Віктор Миколайов | Вирощування зернових, технічних культур, надання послуг в рослинництві і облаштування ландшафту | 349,3265 | 11 | |
| СФГ «Шанс» | Костенко Сергій Антонович | Вирощування зернових, технічних культур | 109,93 | 1 |
Освіта[ред. | ред. код]
Працює[1]:
- Зубанівська ЗОШ I-III ступенів
Медицина[ред. | ред. код]
У селі є[1]:
- Зубанівська лікарська амбулаторія
Культура[ред. | ред. код]
Діють такі заклади культури[1]:
- Зубанівський будинок культури
- сільська бібліотека
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Село газифіковане. Зараз на території села діють[1]:
- Поштове відділення зв"язку
- 3 магазини
Архітектурні, історичні та археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]
- 1958 року встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що полягли (116 чоловік) на фронтах Другої світової війни[1].
- У селі — братська могила трьох радянських воїнів які загинули в 1943 році під час визволення села від німців[1].
Особистості[ред. | ред. код]
- Кондуфор Юрій Юрійович — український історик та громадський діяч, доктор історичних наук, професор, академік АН УРСР. Член ЦК КПУ в лютому 1986 — червні 1990 року. Депутат Верховної Ради УРСР 5—7-го скликань.
- Федоренко Василій Володимирович — Герой Радянського Союзу, український історик, академік АН України лауреат державної премії УРСР (1980) Ю. Ю. Кондуфур. Уродженець села.[3]
- У Зубанях на початку XX століття вчителював український письменник Степан Васильченко (1879—1932)[1].
- Павлов Михайло Федорович — заслужений лісівник України[4][5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Зубанівська сільська рада [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Федоренко Василій Володимирович [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Герої країни» (рос.) (укр.)
- ↑ Указ президента України № 849/2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 14 лютого 2020.
- ↑ 16 вересня — День працівників лісу
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Зубані [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| |||||
