French
DeutschЗахарченко Павло Федорович — Вікіпедія
| Павло Федорович Захарченко | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 15 липня 1917 Батуринська, Брюховецька дільниця, Кавказький відділ, Кубанська область, Російська імперія | ||||||
| Смерть | 25 листопада 1943 (26 років) Житомирська область, УРСР, СРСР | ||||||
| Поховання | Чоповичі | ||||||
| Країна |  СРСР | ||||||
| Приналежність |  Радянська армія | ||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||
| Рід військ |  танкові війська | ||||||
| Роки служби | 1939—1943 | ||||||
| Звання |  Майор | ||||||
| Формування | 150-та отбр | ||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
 Захарченко Павло Федорович у Вікісховищі | |||||||
Павло́ Фе́дорович Заха́рченко (1917 — 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира 1-го танкового батальйону 150-ї окремої танкової бригади, капітан[1]. Герой Радянського Союзу (1943).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у станиці Батуринській, нині Брюховецького району Краснодарського краю Росії. Українець[2]. Здобув середню освіту. У 1938 році закінчив історичний факультет Ростовського педагогічного інституту, вчителював.
До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив 2-ге Саратовське танкове училище.
У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Північно-Кавказькому, Воронезькому, Центральному і 1-му Українському фронтах: командир танка, командир взводу, ад'ютант штабу батальйону, офіцер зв'язку штабу бригади, командир роти середніх танків 2-го танкового батальйону 150-ї окремої танкової бригади. Член ВКП(б) з 1943 року.
Загинув у бою за місто Коростень Житомирської області. Похований у смт Чоповичі Малинського району Житомирської області.[3]
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро північніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», капітанові Захарченку Павлу Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (отримати нагороди не встиг).
Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (09.02.1943, 21.10.1943), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (26.12.1943, посмертно) і Червоної Зірки (01.05.1943).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Ім'ям Павла Захарченка названо вулиці у селищі міського типу Чоповичі Житомирської області та у станиці Батуринській Краснодарського краю.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Військове звання вказане на момент представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу.
- ↑ [Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.). Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 15 квітня 2020. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.)]
- ↑ ОБД «Мемориал»: Іменний список незворотніх втрат офіцерського складу 150-ї окремої танкової бригади.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Захарченко Павло Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
| |||||||
