Захаров Петро Андрійович — Вікіпедія

Захаров Петро Андрійович
Народився 6 липня 1905(1905-07-06)
Самарська губернія, Російська імперія
Помер 4 травня 1974(1974-05-04) (68 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Діяльність державний діяч
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки

Петро Андрійович Захаров (нар. 23 червня (6 липня) 1905(19050706), село Чекаліно Самарського повіту Самарської губернії, тепер Самарської області, Російська Федерація — 4 травня 1974, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр геології СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Кандидат технічних наук (1934).

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1914 року працював наймитом у селі Чекаліно. У 1919—1923 роках — швець школи-комуни робітників-підлітків в Самарі.

У 1923—1925 навчався на робітничому факультеті в Самарі, а в 1925—1930 роках — в Московській гірничій академії та Московському інституті кольорових металів і золота.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1930—1931 роках — заступник начальника прокатного цеху Московського металопрокатного заводу № 5.

З 1931 року — в Московському інституті кольорових металів і золота: аспірант, науковий співробітник (1931—1934), доцент, старший науковий співробітник (1934—1936).

У 1936—1937 роках — в.о. директора науково-дослідної лабораторії Головкольорметобробки Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

1 лютого — 1 вересня 1937 року — відповідальний контролер Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

1 вересня — 22 жовтня 1937 року — заступник начальника Групи відповідальних контролерів Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

22 жовтня 1937 — 14 січня 1940 року — начальник Головного управління мідної промисловості Народного комісаріату важкої промисловості СРСР (з 1939 року — Народного комісаріату кольорової металургії СРСР).

14 січня 1940 — 26 лютого 1941 року — начальник Управління гірничо-металургійної промисловості НКВС СРСР.

Одночасно 20 січня 1940 — 26 лютого 1941 року — заступник начальник Головного управління таборів НКВС СРСР.

26 лютого 1941 — 11 квітня 1949 року — начальник Управління (Головного управління) таборів і гірничо-металургійних підприємств НКВС (МВС) СРСР.

11 квітня 1949 — 15 березня 1953 року — міністр геології СРСР.

У березні — червні 1953 року — в розпорядженні ЦК КПРС.

У червні — серпні 1953 року — начальник Головного управління державного гірничого нагляду при Раді міністрів СРСР.

У серпні 1953 — 1954 року — заступник міністра геології і охорони надр СРСР — начальник Головного управління гірничого нагляду Міністерства геології і охорони надр СРСР.

У квітні 1954—1958 роках — заступник голови Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді міністрів СРСР.

З квітня 1958 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 4 травня 1974 року. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі.

Спецзвання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]