Засоби виробництва — Вікіпедія

	Дана серія є частиною ; серії з виробництва thimb
	ERP; Відносини; Господарська діяльність; Виробничі відносини; Економічні закони; Засоби виробництва; Засоби праці; Знаряддя праці; Матеріальні блага; Предмети праці; Продуктивні сили; Натуральне виробництво; Доморобне виробництво; Індустріальне виробництво; Товарне виробництво; Суспільний поділ праці; Фактори виробництва;
	Економічний портал · ред.

За́соби виробни́цтва (англ. Means of production) — сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. До засобів виробництва належать машини, знаряддя праці, фабрики,^[1] а також суспільний і природний капітал. Засоби виробництва і праця людини нерозривно пов'язані і взаємообумовлені. Засоби виробництва і люди, що володіють певним виробничим досвідом, навичками до праці і приводять ці засоби виробництва в дію, становлять продуктивні сили. Присвоєння засобів виробництва породжує особливі суспільні взаємини між людьми — виробничі відносини.

Засоби виробництва також розглядаються як капітальні блага.

Фактори виробництва — праця, земля, капітал, знання.

Засоби виробництва, згідно прийнятої для соціалістичної економіки класифікації, відносять до так званої групи «А» на противагу предметам споживання (група «Б»). Група «А» — сукупність галузей промисловості, які виробляють засоби виробництва. До них належать машинобудування і металообробна промисловість, чорна і кольорова металургія, електро- і теплоенергетика, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів та ін. Деякі галузі промисловості (добувна, обробна тощо), крім засобів виробництва, виготовляють і предмети споживання, що належать до групи «Б». Відповідно частина продукції підприємств легкої промисловості (сировина, напівфабрикати), що спрямовується на наступну переробку, належить до групи «А».

Питома вага групи «А» в колишньому СРСР становила до 70%, а в розвинутих країнах Заходу продукція промисловості, що спрямовувалася на кінцеве споживання, — 65—66%. Це свідчило про затратний характер економіки.

В Україні протягом 1991—97 група «А» зросла з 70 до 73%, що спричинено глибшою кризою в галузях групи «Б».

Згідно неокласичної класифікації благ, оформленої Карлом Менгером (1873), засоби виробництва представляють собою блага високих порядків. Благами першого порядку вважаються споживчі блага, благом другого порядку - блага для виробництва благ першого порядку, благами третього порядку - блага для виробинцтва благ другого порядку й т.д.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ James M. Henslin (2002). Essentials of Sociology. Taylor & Francis US. с. 159. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 7 червня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

Засоби виробництва [Архівовано 13 січня 2012 у Wayback Machine.]
Смирнов В. О. Фізичні та хімічні основи виробництва: на-вч. посіб. / В. О. Смирнов, В. С. Білецький; Донец. нац. техн. ун-т, До-нец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2005. — 148 с. — Бібліогр.: с. 147. https://web.archive.org/web/20120721015212/http://www.ruthenia.info/cgi-bin/a.pl?c_=res&l_=&e_=

Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] James M. Henslin (2002). Essentials of Sociology. Taylor & Francis US. с. 159. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 7 червня 2015.

[1]