French
DeutschЗаруддя (Кременчуцький район) — Вікіпедія
| село Заруддя | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Громада | Новогалещинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 140 |
| Поштовий індекс | 39730 |
| Телефонний код | +380 536 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°12′04″ пн. ш. 33°43′16″ сх. д. / 49.20111° пн. ш. 33.72111° сх. д.Координати: 49°12′04″ пн. ш. 33°43′16″ сх. д. / 49.20111° пн. ш. 33.72111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 71 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Заруддя | |
 Заруддя | |
| Мапа | |
 | |
Зару́ддя — село в Україні, у Новогалещинській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 140 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Географічне положення села Заруддя: розташоване на рівнинній території в лісостеповій зоні за 100 км від обласного центру (м. Полтава) та за 35 км від районного центру (м. Кременчук), 15 км від лівого берега р. Псел, 4 км від найближчої залізничної станції Нова Галещина. На північній околиці села — заболочена місцевість. Лісів немає, є лісосмуги насаджені у 50-х рр. 20-го ст. Ґрунт: чорноземи, місцями переходять у солонці. На сході від села знайдено поклади залізної руди, а також запаси прісної води. З півночі на південь протікає притока р. Рудька, яка у 80-х рр. зазнала негативного впливу меліораторів, унаслідок чого річка обміліла і зникла характерна флора і фауна місцевості. Зникло озеро Мочайлів. На півдні протікає річка Рудька (Крива Руда).[1]
Історія[ред. | ред. код]
За архівними джерелами перша назва села Заруддя була Крива Руда, що походить від назви річки Крива Руда. З кінця 18 ст. село стали називати Старою Галещиною за прізвищем поміщика, який володів цими землями. Із кінця 20 ст. село має назву Заруддя від назви місцевості, де воно лежить.[1]
У найдавніші часи біля села Заруддя були два городища (поселення — у вигляді кола з виходом на схід). До кінця не вияснені відомості про ці городища. Однак зрозуміло, що цю місцевість раніше населяли скіфи, і їх походження можна віднести до 7—4 ст. до нашої ери. Одне городище називається Кострина могила, а друге — Бурмосова могила (знищена під час будівництва дороги в другій половині 80-х рр.).[1]
Хутір Крива Руда виник як козацьке поселення приблизно в середині 17 ст.
З 1654 р. Крива руда входила до Кобеляцької сотні Полтавського полку, з 1764 р. — до Кобеляцької роти Дніпровського пікінерського полку, з 1796 р. — до Кременчуцького повіту Малоросійської губернії, і, нарешті, з 1830 р. — до Кременчуцького повіту Полтавської губернії.[1]
Населений пункт Крива Руда виник у другій половині 18 ст., коли широко проводилося заселення старшинсько-поміщицьких земель залежними людьми. До 1831 р. село було заселене кріпаками, яких переселив у цю місцевість поміщик П. В. Галецький. Павло Васильович Галецький мав економії в селах Омельник і Писарщині. З цих економій він і переслав у Криву Руду людей.[1]
Від прізвища цього поміщика і став носити назву Галещина населений пункт (це друга назва села). Першими жителями села були такі кріпаки: Шаповали, Мочайли, Волювачі та інші.[1]
Найдавніше знаходження на мапах 1816 рік як Заруднівка[2]
У 1862 році на хуторі козачому Заруддя було 420 дворів де жило 1517 осіб.[3]
До економії пана Галецького, яка знаходилася в селі Заруддя, прилягало 820 десятин землі, на якій і працювали кріпаки. За часів кріпаччини жителі с. Заруддя займалися в основному землеробством (рослинництвом). Промислових і торговельних занять у селі не було.[1]
Лише був один шинок, який належав пану Галецькому. Пізніше в селі, крім кріпаків, з'явилися міщани (коли пан Галецький привіз із м. Кременчука на посаду управляючого міщанина Маклакова).[1]
Село Галещина від початку свого заснування й до повалення царату в Російській імперії входило до Солоницької волості Кременчуцького повіту.[1]
У 1911 році на хуторі Крива Руда жило 646 осіб.[4]
На початку березня 1930 у селі був створений колгосп ім. Чубаря, який проіснував кілька днів і «розбігся», як згадували старожили. Через відсутність матеріально-технічної бази та під впливом статті Сталіна «Запаморочення від успіхів» у Зарудді став «жіночий бунт». Близько 50-60 жінок, познімали замки з пристосованих приміщень, куди загнали скотину і забрали свою худобу до власних осель. Наступний колгосп був створений у наступному році.
Восени 1932 у селі у 100 дворах проживало близько 650 осіб. Під час Голодомору радянський комуністичний режим знищив у селі 105 осіб (у тому числі чоловіків — 32, жінок — 23, дітей — 50).
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Безуглий Василь Данилович — український хімік-технолог.
- Гаврилов Анатолій Васильович — народний депутат України 1-го скликання.
Див. також[ред. | ред. код]
- Зарудянська загальноосвітня школа (Кременчуцький район)
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область
Джерела[ред. | ред. код]
- Капустян Г. Т. Історія політичних репресій у полтавському селі Заруддя (кінець 1920‐х — початок 1930‐х рр.) // Чорноморський літопис Науковий журнал — Випуск 1, 2010
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Заруддя [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||
| |||||
- ↑ а б в г д е ж и к Бондарі (Кременчуцький район). Вікіпедія (укр.). 14 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 161 з 562.