Замок Саделі — Вікіпедія

Замок Саделі
Sudeley Castle
Вінчкомб[en], Глостершир в Англії
Замок Саделі з висоти пташиного польоту
Координати51°56′50″ пн. ш. 1°57′22″ зх. д. / 51.94722° пн. ш. 1.95611° зх. д. / 51.94722; -1.95611
ТипТуристичний об'єкт, місце проведення весілля та приватна резиденція
Площа1200 акрів
Інформація про об'єкт
Власник
ДоступністьСезонно
Історія об'єкта
Побудовано1443 р. на місці попередньої укріпленої садиби
Будівник
Битви/війни
Офіційна назваSudeley Castle
Зареєстровано4 липня 1960
Номер посилання.1154791
Офіційна назваSudeley Castle
Зареєстровано28 лютого 1986
Номер посилання.1000784

Замок Саділі — це замок в парафії Саделі, в Котсуолді, поблизу середньовічного ринкового міста Вінчкомб, графство Глостершир, Англія.

Історія[ред. | ред. код]

На місці замку був укріплений маєток з XII століття. Будівництво замку Саделі розпочали в 1443 році для Ральфа Ботелера, лорда верховного скарбника Англії. Згодом його захопили і зробили власністю королів Едуарда IV і короля Річарда III, які побудували відомий банкетний зал. Король Генріх VIII і його дружина Анна Болейн відвідали замок у 1535 році. Пізніше замок став домівкою та місцем спочинку його шостої дружини Кетрін Парр, яка вийшла заміж повторно після смерті короля. Парр похована у церкві замку, що робить Саделі єдиним приватним замком у світі, на території якого похована королева Англії. Тут тричі була королева Єлизавета I. Королева влаштувала там триденну вечірку на честь поразки іспанської армади. Під час Першої громадянської війни в Англії[en] замок використовувався як військова база королем Чарльзом I і принцом Рупертом.

Сади королеви в замку Суделі

XI століття[ред. | ред. код]

Своєю ранньою появою як королівського маєтку Саделі, швидше за все, зобов’язаний своїй безпосередній близькості до Вінчкома, який під час правління короля Оффи був столицею Королівства Мерсія.[1] Під королівським патронатом Вінчкомб процвітав, ставши обгородженим містом із власним монастирем.

На межі XI століття Саделі перетворився на садибу, розташовану в королівському оленячому парку, яку король Етельред Неготовий подарував своїй доньці Годі у день її весілля.[2]

XII століття[ред. | ред. код]

Під час анархії Джон де Зуделей підтримував імператрицю Матильду в її боротьбі проти її двоюрідного брата Стефана Блуазького. Після пограбування Вустера в 1139 році військами імператриці Матильди під проводом її брата Роберта Глостерського, Валеран де Бомонт, 1-й граф Вустер, помстився, захопивши Саділі та Тьюксбері.[3] Його укріплення були зруйновані мстивим графом Вустером, як тільки Роджер, граф Герефорд побудував заміну замку Мотт і Бейлі у Вінчкомі.[4]

Будівництво нинішнього замку[ред. | ред. код]

Каплиця Святої Марії, побудована близько 1460 року)

Вважалося, що на початку XV століття сім’я Ботелер успадкувала замок через шлюб із Жанною, сестрою останнього де Суделі.[3] Вважається, що Ральф Ботелер розпочав будівництво замку в 1443 році, приблизно в той же час, коли він став лордом-верховним скарбником Англії. Ральфу не вдалося отримати королівський дозвіл на будівництво замку, і йому довелося просити прощення у короля Генріха VI.[5] Ральф побудував замок Суделі на подвійному внутрішньому плані; причому зовнішній двір використовувався слугами та солдатами, а внутрішній двір і його будівлі були зарезервовані для використання Ральфом та його родиною.[6] У 1449 році син Ральфа, Томас Ботелер, одружився з леді Елеонор Телбот, відомою як таємна королева Англії через її стосунки з королем Едуардом IV після смерті чоловіка. Саме ці стосунки використовував король Річард III, щоб позбавити законності дітей і спадкоємців свого брата, розчистивши собі шлях до корони.

Річард III[ред. | ред. код]

Банкетний зал «Річард III».

У 1469 році Ральф був змушений продати короні Суделі та шість інших маєтків. Король Едуард IV подарував Суделей своєму братові Річарду, герцогу Глостерському, який використовував його як військову базу перед битвою при Тьюксбері в 1471 році. Річарду приписують будівництво великого банкетного залу в Суделі. Цей зал був побудований за останньою модою свого часу, на першому поверсі використовувався для зустрічі гостей і бенкетів, а верхній великий зал зберігався спеціально для короля та його особливого гостя, з його власними спальнями.

Кетрін Парр[ред. | ред. код]

Портрет королеви Катерини Парр Мелтона Констебля або Гастінгса

Під час свого правління король Генріх VIII зупинявся в Суделі лише один раз, під час королівської подорожі 1535 року з королевою Анною Болейн.

Кінець XVI ст[ред. | ред. код]

Підписаний і датований портрет Елізабет Бріджес. У 1589 році вона стала фрейліною Єлизавети I.

8 квітня 1554 року королева Марія підняла Джона Бріджеса до барона Чандоса Саделейського. Раніше він був лейтенантом Лондонського Тауера, подружився з леді Джейн Грей. Він був тим, хто привів Джейн до страти, поки вона була під його опікою. Його син Едмунд Бріджес реконструював замок у 1560-х і 1570-х роках, майже повністю перебудувавши зовнішній двір. Щорічні розкопки проводяться археологами з 2018 року

Громадянська війна в Англії[ред. | ред. код]

Грей Бріджес, 5-й барон Чандос «Король Котсуолда»

Під керівництвом сім’ї Чандос Саділі продовжував процвітати та процвітати. Останнім королівським окупантом Суделі став король Карл I під час Громадянської війни в Англії, війни, яка точилася між королем і парламентом.

Гравюра замку Суделі в 1732 році, що показує зруйнований внутрішній двір і все ще зайнятий зовнішній двір.

Протягом майже двох століть замок здебільшого залишався в руїнах, але ніколи не став повністю покинутим. У 1837 році замок Суделі придбали брати Джон і Вільям Денти з Вустера, заможні виробники рукавичок. На момент купівлі замок був «зруйнований, але частково зайнятий орендарями».

Джон і Вільям Дент, брати, які зробили свої статки в рукавичках і придбали та відреставрували замок у 1837 році

Один із попередніх орендарів, Джон Еттвуд, перетворив замок на громадський будинок

Каплиця Святої Марії

Каплиця входить до списку власності I* як «Церква Святої Марії». У резюме зазначено: «Приблизно 1460 рік для Ральфа Ботелера, пізній C15 або початок C16 північного проходу, відреставрований у 1859-63 рр. сером Г. Г. Скоттом для Дж. Сі Дента».

Королевський сад
Порівняння саду королеви вікторіанської епохи та сьогодні

Туристичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Замок Суделі — туристична визначна пам'ятка з початку XVIII століття. Замок, як романтичні руїни, вітав короля Георга III, який відвідав його в 1788 році під час купання в Челтнемському спа.[3]

Сьогодні Саділі є одним із небагатьох замків, що залишилися в Англії, які є приватною резиденцією. Сім'я Дент-Броклхерст працює над тим, щоб зробити замок і сади максимально доступними для широкої публіки.

«Алегорія спадкоємства Тюдорів» на замовлення королеви Єлизавети I

Замок проводить спеціалізовані мистецькі тури, які проводять невеликі групи відвідувачів навколо приватних кварталів, щоб побачити мистецтво; однак їх потрібно бронювати заздалегідь, щоб гарантувати наявність.[7] Це добірка деяких творів мистецтва, представлених у замку.

Лист Кетрін Парр до Томаса Сеймура, у якому вона освідчується йому в коханні – на виставці в Sudeley

Текстильна колекція[ред. | ред. код]

Колекція текстилю замку Суделі була зібрана Еммою Дент у XIX столітті. Це одна з найкращих колекцій у країні та деякий час була позичена Музею Вікторії та Альберта в Лондоні. Це добірка текстилю замку.

  • Скринька Sudeley Stumpwork, датована приблизно 1660 роком
  • Жилет, який належав королю Карлу I
  • Мереживний балдахін XVI століття, виготовлений королевою Анною Болейн для хрещення королеви Єлизавети I
  • Фрагмент тканини, як кажуть, походить від сукні королеви Катерини Парр після повторного відкриття та відкриття її гробниці в 1782 році
  • Гобелен Шелдона початку XVII століття[10][11][12] витканий із вовни, шовку та металевих ниток, із квітковим орнаментом і біблійними сценами.

Культура[ред. | ред. код]

Вважають Саділі моделлю замку Блендінгс у романах П. Г. Вудхауса.[13][14] Там знята адаптація фільму Водхауса (1995) для телебачення BBC. Замок використовувався як локація в інших фільмах і на телебаченні, в тому числі Отець Браун, Путівник американського аристократа до великих маєтків (2020)[15] та Іспанська принцеса (2020).  Замок має 10 відомих садів, які охоплюють близько 15 акрів у межах маєтку площею 1200 акрів, розташованого на пагорбах Котсуолд.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bray, Jean (2003). Sudeley Castle: A Thousand Years of English History. Sudeley Castle. с. 33.
  2. ↑ Hurt, Nicholas (1994). Sudeley Castle & Gardens. Wimborne, Dorset: Dovecote Press Ltd. с. 35.
  3. ↑ а б в Dent, Emma (1877). Annals of WInchcombe and Sudeley. London: J. Murray. с. 318.
  4. ↑ Historic England research record: 327810. Heritage Gateway. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ John Ashdown-Hill, "Eleanor The Secret Queen", Page 51 The History Press, 2009 ISBN 978-0-7524-5669-0
  6. ↑ Goodall, John (4 жовтня 2020). Sudeley Castle: The tumultuous tale of one of the finest castles in the Cotswolds. Country Life. Процитовано 3 грудня 2020.
  7. ↑ Sudeley Castle guided tours. Visit Cheltenham. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  8. ↑ Brown, David Blayney (2008). The Lake and Temples at Stourhead. Tate. Процитовано 15 грудня 2020.
  9. ↑ Inside the Castle. Sudeley Castle. Процитовано 2 грудня 2020.
  10. ↑ Treasures from Sudeley Castle. Gloucestershire Heritage Hub. Архів оригіналу за 6 September 2020. Процитовано 5 липня 2020.
  11. ↑ Needlework in Sudeley Castle. Cotswodl Life. Архів оригіналу за 6 September 2020. Процитовано 5 липня 2020.
  12. ↑ Exhibitions. Sudeley Castle. Архів оригіналу за 6 September 2020. Процитовано 5 липня 2020.
  13. ↑ N. T. P. Murphy (1981) In Search of Blandings
  14. ↑ Musson, Jeremy (2018). Secret Houses of the Cotswolds. Frances Lincoln. с. 116—122. ISBN 978-0711239241.
  15. ↑ An American Aristocrat's Guide to Great Estates | Smithsonian Channel. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 22 червня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок Саделі


Географія та географічні карти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замок_Саделі&oldid=40627769