Томаш Замойський — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замойський.
Томаш Замойський
Народився 1 квітня 1594(1594-04-01)
Помер 8 січня 1638(1638-01-08) (43 роки)
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність воєначальник, державний діяч, меценат, письменник
Відомий завдяки засновник Томашполя
Посада великий канцлер коронний, воєвода київський, подільський
Попередник Станіслав Жолкевський
Наступник Олександр Заславський
Конфесія католик
Рід Замойські
Батько Ян Замойський
Мати Барбара Тарновська
Родичі Олександр Острозький (тесть)
У шлюбі з Катерина Острозька
Діти Ян Собіпан, Ґризельда Вишневецька, Йоанна Барбара
Герб
Герб

То́маш Замо́йський (пол. Tomasz Zamoyski; 1 квітня 1594 — 8 січня 1638) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта. Син Яна Саріуша Замойського. Великий канцлер коронний (1635–1638), сенатор. Великий підканцлер коронний (1628–1635), генеральний староста краківський (1628–1638). Воєвода подільський (1618–1619) і київський (1619–1628). Ординат замойський (1605–1638). Староста книшинський, сокальський, новоторзький, рабштинський, калуський, ґоньондзький і річицький.

Біографія[ред. | ред. код]

Катерина Острозька (дружина)

Народився 1 квітня 1594 року. Єдиний син канцлера Яна Саріуша Замойського та його дружини Барбари Тарновської — доньки мечника коронного, буського старости Станіслава Тарновського[1]. II-й ординат на Замостю.[2] Після заснування Замойської ординації батько довірив опікунство над малим сином Томашем Іванові-Томашеві Дрогойовському в 1589 році.[3]

Високоосвічена людина свого часу, Томаш Замойський об'їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації.

1618 року: брав участь в битві під Оринином проти Девлет-Ґерая;[4] став воєводою подільським, на цій посаді воював проти турецько-татарських військ Кантемира-Мурзи та Давлет-Ґірея. 1619 року Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками; отримав посаду київського воєводи (урочистий «в'їзд» у жовтні 1619,[5] до 1628 року). Був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[6]

Посади: маршалок Коронного трибуналу 1623-29 років, староста генеральний краківський 1628 р., підканцлер (віце-канцлер) коронний 1628 р., великий коронний канцлер з 1635 року; староста книшинський, сокальський, новотарський, рабштинський, ґоньондзький, річицький.[2]

За даними Каспера Несецького, був похований біля «ніг батька» в Замості.[4] На його похороні мав промову Якуб Собеський.

Заснував містечка Томашпіль (сучасна Вінниччина), Томашів-Любельський у Руському воєводстві І Речі Посполитої (сучасна Польща). Був власником Тернополя, Рівного після одруження з Катериною Острозькою — донькою князя Олександра Острозького[7] Вклав кошти в розбудову замку Тернополя (1621 року в замку приймав королевича Владислава IV Вазу); Шаргорода, де сприяв діяльності монахів ордену місіонерів.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — донька Олександра Острозького Катерина. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Tarnowscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. ↑ а б Zamoyscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. ↑ Drohojowski Jan Tomasz, h. Korczak (†1605) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 382—384. reprint (пол.)
  4. ↑ а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 671.
  5. ↑ Білоус Н. Павел Пачинський — київський намісник… — С. 243.
  6. ↑ Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398. — ISBN 5-319-01072-9.
  7. ↑ Książęta Ostrogscy [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Przyboś A. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620—1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 515. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Попередник
Станіслав Лянцкоронський 		Воєвода подільський
1618-1619 		Наступник
Адам Олександр Сангушко
Попередник
Станіслав Жолкевський 		Воєвода київський
1619-1628 		Наступник
Олександр Заславський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Замойський&oldid=40077791