French
DeutschЗакон Гудгарта — Вікіпедія
Закон (принцип) Гудгарта полягає в тому, що коли економічний показник стає метою для проведення економічної політики, попередні емпіричні закономірності, які використовували цей показник, перестають діяти.
Історія[ред. | ред. код]
Чарльз Гудгарт, головний радник з грошово-кредитної політики Банку Англії і професор Лондонської школи економіки і політичних наук (емерит з 2002 року), постулював у 1975 році[1], що
будь-яка спостережувана статистична закономірність схильна до руйнування, щойно на неї виявляється тиск з метою управління [економікою].
Оригінальний текст (англ.)any observed statistical regularity will tend to collapse once pressure is placed upon it for control purposes
Це правило не було основним предметом статті Гудгарта, а було викладено у вигляді напівжартівливого відступу, що прямо називав цей принцип «Законом Гудгарта»[2], і широку увагу правило притягнуло лише після передруку статті у збірках в 1981 і 1984 роках. Гудгарт заснував свої висновки на спостереженнях за грошовою політикою і економікою Великої Британії, але вже в 1985 році П. Еванс підтвердив його результати на прикладі економіки США[3].
Обґрунтування[ред. | ред. код]
У основі закону лежить теорія раціональних очікувань[3].
Зв'язок з критикою Лукаса і іншими теоріями[ред. | ред. код]
К. Кристал і П. Мізен відмічають, що критика Лукаса[en] і закон Гудгарта дуже близькі, і Лукасу належить першість[2]: хоча публікація Гудгарта(1975) передує публікації Лукаса (1976), але критика Лукаса доповідалась на конференції в 1973 році і була широко відома до публікації[4]. Критика Лукаса зазвичай застосовується при обговоренні макроекономічних показників, а закон Гудгарта — при обговоренні грошової політики.
Кристал і Мізен також знаходять зв'язок з фізичним принципом невизначеності (вимірювання параметрів системи впливають на цю систему) і «проблемою інваріантності» T. Гаавельмо (співвідношення між економічними величинами можуть змінитися при зміні зовнішніх умов — так інженер, що експериментально оцінив поведінку автомобіля на рівній прямій дорозі, виявить, що його формули не описують руху по бездоріжжю[2], оскільки величини (інваріанти), що раніше не мінялися, починають мінятися).
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Goodhart, C.A.E. Problems of Monetary Management: The UK experience : [англ.] // Papers in Monetary Economics. — Reserve Bank of Australia, 1975. — Vol. I.
- Evans, Paul. Money, Output and Goodhart’s Law: the U.S. Experience : [англ.] // Review of Economics and Statistics. — 1985. — Vol. LXVII, № 1. — С. 1-8.
- K. Alec Chrystal, Paul D. Mizen. Goodhart's Law: Its Origins, Meaning and Implications for Monetary Policy : [англ.] // Essays in Honour of Charles Goodhart. — Edward Elgar Publishing, 2003. — Vol. One. — С. 304. — ISBN 9781840646146. — DOI:10.4337/9781781950777. (впервые опубликовано на конференции англ. Festschrift in honour of Charles Goodhart в 2001 году)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гудхарт, 1975.
- ↑ а б в Кристал, 2003.
- ↑ а б Еванс, 1985.
- ↑ Savin N.E., Whitman C.H. (1992) 'Lucas critique' New Palgrave Dictionary of Money and Finance, Murray, Milgate and Eatwell(Eds), Palgrave, Basingstoke.(англ.)
| |||||
| |||||