Загорівська вулиця — Вікіпедія

Загорівська вулиця Київ
Місцевість	Татарка, Лук'янівка
Район	Шевченківський
Назва на честь	Загорівщина
Колишні назви
Богоутівська, Богоутська, 9 Січня, Січнева, Маршала Будьонного, Багговутівська
Загальні відомості
Протяжність	1 км
Координати початку	50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 50.4721306° пн. ш. 30.4712389° сх. д. / 50.4721306; 30.4712389Координати: 50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 50.4721306° пн. ш. 30.4712389° сх. д. / 50.4721306; 30.4712389
Координати кінця	50°28′12″ пн. ш. 30°29′04″ сх. д. / 50.4700583° пн. ш. 30.4845222° сх. д. / 50.4700583; 30.4845222
поштові індекси	04107
Транспорт
Найближчі станції метро	«Дорогожичі»,  «Лук'янівська»
Автобуси	А 31
Тролейбуси	Тр 6, 18, 28, 33 (по вул. Овруцькій)
Маршрутні таксі	Мт 179; 181, 217, 586, 598д (по вул. Овруцькій)
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Медичні заклади	Київська обласна клінічна лікарня № 1
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10044
У проєкті OpenStreetMap	r415964
Мапа
Загорівська вулиця у Вікісховищі

Заго́рівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Лук'янівка. Пролягає від вулиці Академіка Ромоданова до Половецької вулиці.

Прилучаються вулиці Овруцька, Платона Майбороди, Миколи Мурашка, Кмитів Яр та Квітучий провулок.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у другій третині XIX століття як частина магістральної Юрківської вулиці, що перетинала передмістя Лук'янівку. У подальшому частина магістралі відійшла до Плоскої поліцейської дільниці, утворивши зрештою Нижньоюрківську та Юрківську вул., інша частина — до Лук'янівської дільниці, утворивши Багговутівську та Верхньоюрківську вул. Виокремлення й найменування Багговутівської вул. відбулося у 1885 році, коли Міністерство внутрішніх справ цар затвердило постанову Київської міської думи про вшанування заслуг генерала Олександра Багговута перед мешканцями Лук'янівки^[1]. Олександр Багговут^[ru], генерал від кавалерії, брав участь у придушенні Польського повстання 1830-1831 рр. проти Російської імперії^[2], учасник Кримської війни 1853—1856 років. Його рід має норвезьке походження (Baggehufwudt). У 1866 році дружина генерала Єлизавета Багговут придбала садибу («дачу») на початку майбутньої Багговутівської вул. Відтоді подружжя Багговутів опікувалося проблемами Лук'янівки, зокрема, сприяли будівництву та благоустрою парафіяльного Феодорівського храму; генерал Багговут з 1875 року був старостою цієї церкви. Багговутівська вулиця мала також варіанти назв — Богоу́тівська, Боговутівська, Богоу́тська.

З середини 1920-х років набула назви вулиця 9 Січня, на знак пам'яті про «криваву неділю» 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію. У 1944 році вулиця отримала назву Січнева^[3], з 1974 року — вулиця Маршала Будьонного^[4], на честь радянського військового і державного діяча, Маршала Радянського Союзу Семена Будьонного (1883—1973), який неодноразово бував у Києві (1935—1936, 1941, 1954). Історичну назву Багговутівська вулиця було відновлено 1991 року^[5].

Сучасна назва, що походить від назви урочища Загорівщина, поблизу якого вона починається — з 2023 року^[6].

Особистості[ред. | ред. код]

№ 2 — тут викладав у колишній Церковно-вчительській семінарії український композитор Микола Леонтович.

№ 9 — у флігелі будинку в 1911 році мешкав російський письменник Костянтин Паустовський^[7].

№ 23 — на цьому місці містилася садиба українського художника Олександра Мурашка, де 1919 року проживала російська письменниця Ольга Форш. Будівлі не збереглися.

№ 16/18 — вважається колишньою садибою генерала Багговута^[8], проте документальних підстав для цього немає.

Установи[ред. | ред. код]

На Багговутівській вулиці знаходиться Київська обласна клінічна лікарня № 1 (буд. № 1) — колишня Київська єврейська лікарня, перші цегляні корпуси якої були збудовані у 1885 році. Заснована для бідного єврейського населення, яка була розрахована на 12 ліжок — по 6 ліжок у двох відділеннях. Левову частку коштів виділила єврейська сім'я купців-меценатів Бродських, які в подальшому щорічно виділяли кошти на її утримання^[9]. За тією ж адресою розміщені бюро медично-соціальної експертизи, інститут репродуктивної медицини, кардіологічний київський обласний диспансер та обласний центр боротьби та профілактики СНІДу.

На цій вулиці знаходиться Головне управління Державної податкової служби міста Києва (буд. № 26).

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

На розі Багговутівської та Овруцької вулиць знаходився Феодорівський храм, збудований у 1870–1872 роках. Особливістю храму були створені в ньому у 1887–1895 роках точні копії єрусалимської Кувуклії — печери Гробу Господнього під південним приділом^[10] та печерного храму, влаштованого священномучеником Климентом Римським в Інкермані, під північним приділом^[11]. У 1935 році церкву було розібрано, а на її місці облаштовано сквер. У 2007 році відновлена парафія розпочала богослужіння у тимчасовому храмі-наметі, а у жовтні 2008 року у частині скверу почалися археологічні розкопки, що виявили підмурки історичного храму та значну частину конструкцій підземних святинь.

Будинок № 14 зведений близько 1910 року у стилі модерн. Належав полковникові В. А. Бенсону, потім — підполковникові О. Л. Козаровському. Після 1917 року особняк було націоналізовано та перебудовано. З 1927 року в ньому містився клуб заводу «Укркабель» (нині тут розташована приватна клініка пластичної хірургії).

Будинок № 16/18 (одноповерховий особняк, збудований у кінці ХІХ ст., його часто ототожнюють із садибою Леонтія Багговута) входить до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва. Перебуває в незадовільному й місцями аварійному стані.^[12]

Будинок № 32 зведений у 1910—1915 роках у стилі раціонального модерну.

Пам'ятники та меморіальні таблиці[ред. | ред. код]

• Пам'ятник працівникам ГУБОЗ МВС України, загиблим під час виконання службових обов'язків (буд. № 2).
• Пам'ятник працівникам кабельного заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (буд. № 14). Відкритий 23 лютого 1965 року, пізніше реконструйований.
• Меморіальна таблиця на честь композитора М. Леонтовича, який працював у цьому будинку в 1919—1920 роках (буд. № 2).

На будинку № 10 висіло кілька таблиць, наразі втрачених. Одна з них увічнювала страйк 25 липня 1903 року робітників заводу на знак солідарності зі страйкарями міст Баку та Одеси. Друга — страйк 12 квітня 1912 року проти розстрілу царськими військами робітників золотих копалень на р. Лена 4 квітня 1912 року (гранітну дошку було відкрито у 1947 році, замінено у 1978 році).

Також на будинках № 2/12 та № 27 висіли гранітні анотаційні таблиці на честь маршала Будьонного, які були зняті після перейменування вулиці.

Зображення[ред. | ред. код]

• 
  Меморіальна дошка на будинку № 2
• 
  Будинок № 14
• 
  Будинок № 16
• 
  Будинок № 32

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• У Києві ведуть розкопки храму-копії Гробу Господнього^{[недоступне посилання]}

Джерела[ред. | ред. код]

• Багговутівська вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
• Січнева вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 275.

• Будьонного Маршала вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 30–31.

• Багговутівська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 14–15. — ISBN 5-88500-070-0.
• Вулиця Багговутівська // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1. [Архівовано з першоджерела 19 квітня 2013.]
• Багговутівська, 14 // Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К. : Кий, 2004. — С. 624–625. — ISBN 966-7161-60-9.
• Будённого Маршала улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 74–75. (рос.)
• Будённого Маршала улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого  — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 80. (рос.)
• Вул. Багговутівська // Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 13. — ISBN 978-966-8999-05-5.

• Багговутівська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 9. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Багговутівська вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.