French
DeutschЖупінас Дмитро Васильович — Вікіпедія
| Дмитро Васильович Жупінас | |||
|---|---|---|---|
 Поручик Полковник (15.5.1922) | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 24 травня 1892 Сміла, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть | 26 серпня 1968 (76 років) США | ||
| Поховання | Цвинтар святого Андрія | ||
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність | УНР | ||
| Війни / битви | |||
| Командування | |||
| командир Кінно-Запорізького полку Армії УНР | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Дмитро Васильович Жупінас (24 травня 1892 — † 26 серпня 1968) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у м. Сміла Київської губернії. Закінчив сільськогосподарське училище.
На службі РІА[ред. | ред. код]
Деякі джерела зазначають, що закінчив кавалерійське училище та служив у 12-му драгунському Стародубівському полку, однак документальних підтверджень немає. За даними штабу Дієвої армії УНР Д. Жупінас — поручик піхоти. Учасник Першої світової війни, був поранений.
На службі УНР[ред. | ред. код]
1917 року бере участь в українізації війська. Весною 1918 очолив 14-й Поморський стрілецький полк в Одесі. З кінця листопада 1918 р — командир 1-го Одеського полку військ Директорії, згодом — Дієвої армії УНР, який 15 травня 1919 р. був з'єднаний із 2-м Чорноморським полком для створення 24-го Запорізького ім. гетьмана П. Сагайдачного полку. Очолював цей полк з травня до грудня 1919 року. Численні бої з ворогами 1919 року майже знищили полк, переформовано у збірну сотню ім. П. Сагайдачного Дієвої армії УНР.
Учасник Першого Зимового походу: командир кінної сотні ім. П. Сагайдачного (входила до складу 2-го Кінно-Запорізького полку), з січня 1920 р. — помічник командира 2-го Кінно-Запорізького полку — додано сотню полку Костя Гордієнка, командиром призначено полковника Волощенка, старшину-гарматника.. З 16 червня 1920 р. — командир Кінно-Запорізького полку Армії УНР до його остаточного розформування у 1927 р. 26 серпня 1920 Жупінас тяжко ранений в бою під Галичем. Окрему кінну дивізію інтерновано у Вадовицях. Кавалер Ордена Залізного Хреста. 15 травня 1922 року командира 2-го Кінно-Запорізького полку Жупінаса підвищено у полковники. По розформуванню жив на Волині.
У серпні-вересні 1941 року очолював Школу Української народної міліції у Луцьку, під прикриттям якої здійснювався військовий вишкіл курсантів для українського війська. Того ж року за відмову співпрацювати з німецьким командуванням потрапив до концентраційного табору.
З 1950 р. жив на еміграції у США, був активістом Детройтського відділення колишніх вояків-українців Америки. У 1960-х роках підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР. Похований у Баунд-Бруці.
Джерела інформації[ред. | ред. код]
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 144.
- Білоус І. Ген-хорунжий Дмитро Жупінас// Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 1. — С. 79.
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215
- С. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941—1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 28-35.
- ДАСБУ. — Фп. — Спр. 51908. — Т. 3, архівно-слідча справа Должикова П. Г.
- Шатайло О. Спадкоємці козацької слави. Біографії генералів Армії УНР — уродженців Черкащини. — Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 2009. — 192 с.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.