Жовте (Луганський район) — Вікіпедія

село Жовте
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Луганська міська громада
Основні дані
Засноване 1756
Населення 1312
Площа 4,581 км²
Густота населення 286,4 осіб/км²
Поштовий індекс 93734
Телефонний код +380 6473
Географічні дані
Географічні координати 48°39′22″ пн. ш. 39°07′35″ сх. д. / 48.65611° пн. ш. 39.12639° сх. д. / 48.65611; 39.12639Координати: 48°39′22″ пн. ш. 39°07′35″ сх. д. / 48.65611° пн. ш. 39.12639° сх. д. / 48.65611; 39.12639
Середня висота
над рівнем моря
50 м
Водойми р. Сіверський Донець
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Мілова
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 93734, с.Жовте, вул.Леніна, 2а
Карта
Жовте. Карта розташування: Україна
Жовте
Жовте
Жовте. Карта розташування: Луганська область
Жовте
Жовте
Мапа
Мапа

Жо́вте (Жовтий Яр, 9 рота) — село в Україні, у Луганській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 1312 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Первинна назва — Жовтий Яр походить від назви балки Жовтий Яр.

1756 року[1] тут була зоснована 5 рота гусарського полку Івана Шевича, якою від самого початку командував і облаштовував капітан Костянтин Миколайович Юзбаша.

1764 р. у зв'язку з утворенням Бахмутського гусарського полку в Жовтому Яру (Жовтому) була розквартирована 5 рота цього полку, якою командував секунд-майор Адобаша [2]. Наступного 1765 р. нумерацію рот було змінено і в Жовтому значиться 9 рота. Назва 9 рота залишалась альтернативною до початку ХХ ст. Серед командирів 9 роти відомий капітан Георгій Преліч [3]

Розпочаті 19 травня 1785 р. клопоти казенних поселян щодо відкриття в їхньому селі церкви за шість років привели до завершення її дерев'яної споруди у вересні 1791 р. і освячення Успенської церкви, що відбулося 29 жовтня 1791 р. Першим священником, рукопокладеним до церкви слободи Жовтої 4 квітня 1789 р., був переведений з села Шульгинки дьякон Антоній Мариновський [4]

На початок XIX існувало 199 дворових господарств, у яких мешкало 569 чоловіків та 590 жінок.

За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1922 особи (935 чоловіків та 987 жінок), налічувалось 231 дворових господарства, існувала православна церква та переправа через річку Донець, проходило 2 щорічних ярмарки[5].

Станом на 1886 рік в селі, центрі Слов'яносербської волості (або Слов'яносербсько-Жовтянської), мешкало 2087 осіб, налічувалось 357 дворів, існували православна церква та 2 лавки, відбувалось 2 щорічних ярмарки[6].

12 липня 2014-го група з 5 бійців батальйону «Айдар» біля села Жовте спустилась з висоти вниз на «Ниві», щоб підібрати місце для встановлення «секрету». В полі при намаганні розвернутись підірвались на закладеному в тому місці фугасі. «Нельс» і «Кац» загинули одразу, «Умар» помер в шпиталі через кілька годин, «Валькірію» і «Святозара» викинуло вибуховою хвилею.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 801.
  2. [1] [Архівовано 2 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Дегтярев Ю. Сказание о земле Славяносербской — Славяносербия 1753—1764. - С. 232.
  3. Макидонов А.В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. - Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 56.
  4. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 801-806.
  5. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2249) (рос. дореф.)
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)