Жилін Євген Володимирович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жилін.
Євген Володимирович Жилін
Народився 6 січня 1976(1976-01-06)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 19 вересня 2016(2016-09-19) (40 років)
Горки-2, Одинцовський район, Московська область, Росія
·кульове поранення
Країна  СРСР
 Україна
Національність росіянин
Діяльність підприємець, громадський діяч, Капітан міліції, правник
Відомий завдяки лідер Антимайдану
Alma mater Харківський національний університет внутрішніх справ
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Учасник Війна на сході України
У шлюбі з Короткова Г. В.
Діти Валерія, Катерина, Варвара
Сайт zhilin.com.ua(рос.)

Євген Володимирович Жилін (нар. 6 січня 1976(19760106), Харків, Українська РСР, СРСР — 19 вересня 2016, Горки-2, Одинцовський район, Московська область, Росія[1]) — український колабораціоніст з Росією. Учасник Антимайдану в Харкові. Був власником харківського бійцівського клубу та проросійської громадської організації «Оплот»[2][3][4]. 21 лютого 2014 р. після обстрілу мітингувальників Харківського Євромайдану виїхав з України, був оголошений МВС в кримінальний розшук[5][6][7]. Розслідування діяльності Жиліна є однією з вимог учасників Євромайдану до нової влади[5][6]. Жилін звинувачувався у підпалі автомобілів, у викрадені та побитті учасників Євромадану. За версією російських ЗМІ вбитий невідомим у Москві в поселенні Горки-2 в елітному кафе «Ветерок» пострілом у голову,[8][9] проте, за думкою деяких депутатів, таким чином відбулось інсценування смерті цінного для ФСБ агента[10][11].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Харкові. Батьки Жилін Володимир Тимофійович і Жиліна Олександра Борисівна переїхали до Харкова з Бєлгородської області (Росія), їхні батьки теж росіяни[2].

1993—1997 рр. — навчався у Харківському університеті внутрішніх справ на факультеті економічної безпеки[2][3].

Перша офіційна робота на харківському танкову заводі ім. Малишева помічником слюсаря[2][12]. По закінченню ВУЗа працював в УБОЗ на посаді оперативного працівника[2]. Після чого перевівся до СБУ[2].

По ув'язненню відновився в УБОЗ, де пропрацював ще 2 роки і у 2010 р. (у віці 34 роки) вийшов на пенсію за вислугою років[2][3].

У березні 2013 Жилін у Харкові планував оголосити збір коштів на пам'ятник Сталіну[13].

Ув'язнення та звинувачення[ред. | ред. код]

За словами голови Української Гельсінської спілка з прав людини Євгена Захарова справжня причина звільнення з правозахисних органів був арешт через звинувачення у подвійному вбивстві, справу закрили за відсутності доказів[14].

Під час Помаранчевої революції приблизно 3 роки відбував покарання у в'язниці через звинувачення у: замаху на секретаря Харківської міськради (Геннадія Кернеса), перевищені службових повноважень, незаконному застосуванні вибухівки та зброї[2][12]. Згодом, за словами Євгена Жиліна, головний свідок відмовився від попередніх свідчень і Жилін був виправданий[2][12]. Водночас Євген проходив свідком у справі розслідування отруєння В. Ющенка[12].

По тюремному ув'язнені, відновлення Євгена Жиліна на посаді співробітника МВС набуло розголосу після того як Василь Климентьєв в газеті «Новий стиль» опублікував відкритого листа на ім'я прокурора Харкова про неправомірність зачислення на службу МВС Є. Жиліна на підставі того що де-юре кримінальне провадження по ньому не закрите[15]. Згодом головний редактор «Новий стиль» В. Климентьєв зник безвісти[16], зник безвісти головний свідок у справі його зникнення[17], було проведені обшуки у квартирі адвоката Климентьєва, а також в редакції газети «Новий стиль» де були вилучені комп'ютери, після чого газета була змушена закритися. Правозахисники пов'язують смерть В. Климентьєва з Є. Жиліним[14].

З квітня 2014 р. Жилін та «Оплот» підозрюються в підпалюванні автомобілів, викрадені людей під час Євромайдану[18], зокрема Жилін входив до складу групи осіб, які викрали і тортурували Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Вербицький був закатований викрадачами до смерті[19]. У 2015 році Жилін звинувачувався в замаху на Арсена Авакова.[20]

Засновник та співвласник[ред. | ред. код]

У 2010 році, після звільнення з правоохоронних органів, зареєстрував за одною адресою і під одною назвою «Оплот»: бійцівський клуб, спортивний клуб, супермаркет, благодійний фонд, аудиторську компанію, юридичну компанію, інформаційне агентство[12][14].

Наприкінці 2012 року ввійшов до складу засновників ТОВ «Харківспецнадра»[21]. Ця фірма державні тендери не вигравала, обмежуючись роллю переможеного[21]. Після появи Жиліна «Харківспецнадра» успішно завершила судову тяганину з фірмою «Таміра»[22], за яким жилінська компанія отримала три будівлі у Харкові[21]. До відчуження, за свідченням правозахисника Євгена Захарова, майно намагались захопити силовими методами особи під головуванням Геннадія Кернеса[14][21]. Тим часом свій достаток пояснює:[12]

Я вважаю, що всі гроші, які багаті люди заробляють, приходять до них просто так. Просто падають з неба!

Жилін також створив ТОВ «Модельне агентство Аліни Архіпової» разом з «Місс Харкова-2010» Аліною Архіповою[21].

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений із Коротковою Г. В., діти: Валерія, Катерина, Варвара[3].

Бійцівський клуб і громадська організація «Оплот»[ред. | ред. код]

«Оплот» — місцева харківська ГО заснована Є. Жиліним в 2010 році на базі бійцівського клубу для протидії героїзації ОУН-УПА[23][24].

Емблема «Оплоту» — носоріг на фоні карти Радянського Союзу[14]. Постійний склад «Оплоту» 350 осіб[14]. Щотижня в приміщенні клубу по вихідних проводять бої без правил[14]. За словами учасника клубу журналісту «Лєнти», приміщення отримали як подарунок від певних спортсменів[14].

Протистояння з об'єднанням «Правий сектор»[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 р. до харківського Майдану прибуло підкріплення у вигляді частини київської сотні Соціал-Національної Асамблеї та Патріота України, що входять до складу Правого сектора[25]. В 19:00 двісті учасників Правого сектора вирушили у напрямку будівлі бійцівського клубу «Оплот», заздалегідь попередивши про візит[25]. На підході, з боку іподрому, який розташований за будівлею клубу по активістах невідомі відкрили вогонь з пістолета ТТ, кулі ні в кого не влучили[24][25]. В клубі нікого не виявилось, окрім кількох осіб, які швидко залишили будівлю через чорний хід[25]. Лідер організації «Патріот України» Андрій Білецький заявив присутнім, що захоплене приміщення буде використовуватись як один із штабів революції[25].

Участь в Антимайдані[ред. | ред. код]

З «Оплотом» і Жиліним учасники Харківського Євромайдану пов'язують напади молодих людей спортивної зовнішності (тітушок) на активістів і пресу[6]. МВС офіційно підозрює Жиліна та «Оплот» у підпалі автомобілів активістів Євромайдану у Харкові та Києві, а також у викрадені людей[18], зокрема Юрія Вербицького[19].

У період Євромайдану був активістом Антимайдану у Харкові де «Оплот» разом з комуністами охороняли від знесення пам'ятник Леніну, та у Києві куди «Оплот» майже у повному складі виїхали у середині січня 2014 р.[21][23][26]:

  • разом з членами бійцівського клубу «Оплот» затримував учасників Євромайдану, з нанесенням тілесних ушкоджень, і передавав їх міліції[12][14]
Я хочу, щоб злочинці розуміли, що я можу відламати їм одну ногу повністю і мені за це нічого не буде.
  • створювали групи швидкого реагування для штурму зайнятих євромайданівцями Адміністративни споруд[14];
  • закликав Президента Віктора Януковича застосовувати більш жорстокі методи для придушення Євромайдану[12];
  • 2014-01-03 — у спеціальному відео-звернені закликав спортсменів та в'язнів встати до боротьби проти Євромайдану[26];
  • 2014-01-17 «Оплот» разом з організацією «За порядок» на Європейській площі блокували Автомайдан[27];
  • 2014-01-19 — провокатори, які розпочали бійку з беркутом скандують гасла бійців «Оплоту», провокують натовп і б'ють солдат[28];
  • 2014-02-22 Оплотовці в'їхали на двох автомобілях у натовп людей, що знаходився на площі Свободи в Харкові, побили їх і намагалися захопити техніку[29].

Жилін підтвердив наявність особистої травматичної зброї і не виключив її застосування у складі групи осіб[14].

Жилін підтвердив що інформацію отримують від правоохоронних органів, що виконують їхню роботу з метою залишити незаплямовану репутацію міліції і особисте підпорядкування волі очільнику Харкова Геннадія Кернеса[14]. Журналіст «Лєнти» засвідчує і більш неформальні стосунки з міліцією[14].

У лютому 2014 МВС почало кримінальне провадження за низкою статей Кримінального кодексу України, підозрюваним у якому виступає Євген Жилін; створена і направлена до Харкова спеціальна слідчо-оперативна група[6].

Правозахисник Євген Захаров констатує що влада Харкова під керівництвом Геннадія Кернеса та Михайла Добкіна фактично легітимізувала напади «тітушек» на місцевих опозиціонерів:[14]

Бандитська влада пішла на угоду з кримінальними кланами, і брутальність, яка тут тепер процвітає — ненормальна і огидна

Кредо[ред. | ред. код]

Захищав псевдоісторичну правду про Другу світову війну, зокрема Українську Повстанську Армію вважав ворогами, не визнаючи їхню боротьбу проти німецьких окупантів[2][13].

Готував своє населення до можливої війни, готовий був боронити землі що належали Радянському Союзу і сподівався на їхнє возз'єднання[4].

Був активістом руху за звуження використання державного статусу української мови на користь російської[2].

Був прихильником принципів Партії Регіонів у частині того, що регіони повинні бути більш самостійними[2], і, зрештою, був переконаний, що розділення країни — неминучість[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лідера проросійського «Оплоту» Жиліна застрелили у РФ. [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.] BBC Україна. 19 вересня, 2016 рік.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Тертишна, Яна (6 серпня 2012). Євген Жилін: "Я переконаний, що частину грошей, які до мене приходять, я повинен віддавати іншим людям". Status Quo. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  3. ↑ а б в г Обо мне. Офіційний сайт Євгена Жиліна (російською) . Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 20 лютого 2014.
  4. ↑ а б Аваков: проти Жиліна з "Оплоту" порушили справу. BBC Україна. 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014.
  5. ↑ а б Пилипець, Дмитро (24 лютого 2014). Мітинг в Харкові проходить мирно. Майданівці вимагають відставки Добкіна і Кернеса. Espreso.tv. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  6. ↑ а б в г Проти лідера «Оплоту» Жиліна порушили справу – Аваков. Радіо Свобода. 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  7. ↑ Аваков, Арсен (26 лютого 2014). Жилін утік із України - МВС. Українська Правда. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  8. ↑ Оплот Антимайдана. lenta.ru/. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  9. ↑ У підмосковному ресторані убитий голова «Оплоту» Жилін, — російські ЗМІ. ukranews.com. Українські новини. 19 вересня 2016. Архів оригіналу за 27 вересня 2016.
  10. ↑ Антон Геращенко (20.09.2016). Сообщают, что в подмосковном ресторане убили лидера печально известного харьковского «Оплота» «Евгения Жилина». facebook.com.
  11. ↑ Архівована копія. 112.ua. 19.09.2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ а б в г д е ж и к Найем, Мустафа (6 лютого 2014). Лідер харківського "Оплоту" Євген Жилін: Мені не подобається, що тиснуть на мого президента. Українська правда (російською) . Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  13. ↑ а б Салімонович, Лариса (15 березня 2013). У Харкові знову ініціюють встановлення пам’ятника червоному диктатору. Україна молода. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Азар, Ілля (3 лютого 2014). «Я вас победю и передам милиции». Лента.Ру (російською) . Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2014.
  15. ↑ Климентьєв, Володимир (20 серпня 2010). Прокурору Харьковской области Синчуку В.Л. Информационный запрос. Новий стиль (газета) (російською) . Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 12 квітня 2014.
  16. ↑ Грищенко, Олексій (16 червня 2010). Головний редактор харківської газети "Новий стиль" зник безвісти.Міліція порушила справу за статтею "вбивство". Status quo. Архів оригіналу за 14.04.2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  17. ↑ Зник свідок у справі харківського журналіста Климентьєва. Уніан. 1 вересня 2010. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  18. ↑ а б МВС: бойовики Оплоту викрадали активістів Майдану і палили авто. ЛігаБізнесІнформ. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
  19. ↑ а б Встановлена участь міліції у викраденні Луценка і Вербицького. ЛігаБізнесІнформ. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
  20. ↑ Rbc.ua. Євген Жилін: подробиці вбивства лідера "Оплоту". РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  21. ↑ а б в г д е Гроші володарів харківських «тітушок». Наші Гроші. 22 січня 2014. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  22. ↑ [[Господарський суд Харківської області]]. Рішення іменем України. Єдиний державний реєстру судових рішень. 29 січня 2013. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  23. ↑ а б Сілаєва, Анна (16 березня 2014). Что произошло в Харькове?. BBC Russian (російською) . Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014.
  24. ↑ а б Тимошенко, Денис (28 лютого 2014). У Харкові "Правий сектор" захопив приміщення бійцівського клубу "Оплот". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
  25. ↑ а б в г д Тимошенко, Денис (2 березня 2014). Бої за Харків: тактичні перемоги й поразки "Правого сектора". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014.
  26. ↑ а б Миколаєва, Марина (24 лютого 2014). Почему именно Харьков поставляет "титушек"? История вопроса. ATN.ua (російською) . Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
  27. ↑ Активістів Автомайдану у центрі Києва оточили невідомі. Радіо Свобода. 17 січня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  28. ↑ Автомайдан: Провокатори на Грушевського - "тітушки" Кернеса. espreso.tv. 19 січня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  29. ↑ Оплотовцы въехали на машинах в толпу людей на майдане - очевидцы. ATN.ua (російською) . 22 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 22 березня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жилін_Євген_Володимирович&oldid=41025349