Жильцова Світлана Олексіївна — Вікіпедія

Світлана Жильцова
Дата народження 30 листопада 1936(1936-11-30) (87 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Московський державний лінгвістичний університет
Професія телеведуча, ведуча, перекладачка, дикторка
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація)
Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 7807821
CMNS: Світлана Жильцова у Вікісховищі

Світлана Олексіївна Жильцова (нар.. 30 листопада 1936) — радянська телеведуча, заслужена артистка РРФСР (1978).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Світлана Олексіївна Жильцова народилася 30 листопада 1936 року в Москві.

Будучи школяркою почала займатися в студії художнього слова при Московському Палаці піонерів. Після школи поступила в Інститут іноземних мов на англійську педагогічний факультет.

Кар'єру на телебаченні на початку IV курсі у спільному проекті телебачення СРСР і Канади — у фільмі про зірки радянської естради. Світлана Жильцова перемогла в конкурсі на роль диктора-перекладача.

По закінченні Вузу залишилася працювати на телебаченні, де спочатку читала програми передач.

Світлана Жильцова вела практично всі дитячі передачі: «Веселі нотки», «Будильник», «Спокійної ночі, малята», тележурнал «Піонер», різні молодіжні вікторини.

З 1963 року була ведучою програми «КВН»[2]. Саме він і став її зоряною годиною.

Кілька років Світлана Жильцова також була ведучою програми «Пісня року» (1976—1979). Неодноразово брала участь у передачах «Будильник», «Ранкова пошта», «Вогник», «Музичний кіоск», «За вашими листами». Вела концерти.

Брала участь у навчальних програмах з англійської мови. Двічі була в Японії, де вела програми про російську мову.

У 1993 році пішла з ефіру. Зараз Світлана Жильцова на пенсії, викладає у Вищій національній Школі телебачення.

Визнання і нагороди[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Светлана Алексеевна Жильцова. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 16 квітня 2020.
  2. Svetlana Zhiltsova [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] at Peoples.ru
  3. Указ Президента Российской Федерации от 16 ноября 2011 года № 1492. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]