Жилко Віктор Федотович — Вікіпедія

Жилко Віктор Федотович
Дата народження	1 квітня 1941(1941-04-01)[1]
Місце народження	Жмеринка, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	18 жовтня 2022(2022-10-18) (81 рік)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Російський державний інститут сценічних мистецтв і Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка
Професія	сценограф, кінорежисер, сценарист
Членство	НСКУ
IMDb	ID 0955686

Жилко Віктор Федотович (1 квітня 1941, Жмеринка — 18 жовтня 2022, Київ) — радянський і український художник театру і кіно, кінорежисер, сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1941 р. в м. Жмеринка Вінницької області в родині лінгвіста, професора Федота Жилка і письмениці Докії Жмер ((Жилко). Закінчив Київську художню школу ім. Т. Г. Шевченка.

У 1961—1962 рр. вчився в Московському вищому промисловому училищу (Строгановське). Закінчив художній факультет Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії (1965, майстерня М.П. Акімова) та режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1973, майстерня М. Мащенка, К. Степанкова).

Працював художником-постановником у театрах Росії (м. Владимир) та України, головним художником навчального театру Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

З 1971 р. — художник-постановник Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

З 1975 р. член Спілки кінематографістів України.

Пішов з життя 18 жовтня 2022 року^[2].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Художник-постановник:

• «Осяяння» (1971, реж. В. Денисенко, у співавт. з худ. О. Кудрею)
• «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с, у співавт. з Е. Шейкіним)
• «Ви Петька не бачили?» (1975, реж. В. Попов)
• «Посеред літа» (1975, реж. В. Ілляшенко)
• «Дізнання пілота Піркса» (1980, реж. Марек Пестрак, нагорода «Золотий астероїд» Міжнародного кінофестивалю, Польща)
• «Скарбничка» (1980, т/ф, 2 с, у співавт. з Л. Жилко)
• «Ярослав Мудрий» (1983, реж. Г. Кохан, у співавт. з худ. Л. Жилко)

Режисер-постановник:

• «Київські зустрічі» (1980, новела «Спинись, хвилино!»)
• «Голос пам'яті» (1982, реж. дебют, Мосфільм)
• «Першоцвіт» (1987, худ. фільм)
• «Генеральна репетиція» (1988, 2 с., т/ф про ліцейські роки Миколи Гоголя)

Сценарист:

• «Останній осінній листок» (2005, сценарист, реж. дебют Володимира Жилка — Друга премія в конкурсі короткометражних фільмів Міжнародного кінофестивалю GAFFERS (Global Art Film Festival — Experience and Repertory Sacramento) в Сакраменто (штат Каліфорнія), 2006)
• «Закон війни» (2008, сценарист, режисер Володимир Жилко)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.58.

Посилання[ред. | ред. код]

• Віктор Жилко на сайті IMDb (англ.)
• Національна спілка кінематографістів України: Жилко Віктор

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · Kino-Teatr.ru · The Movie Database Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль Freebase: /m/0bhhv2m