Жан-Клод Юнкер — Вікіпедія

Жан-Клод Юнкер
Jean-Claude Juncker
13-й Президент Європейської комісії
1 листопада 2014 — 30 листопада 2019
Попередник	Жозе Мануель Баррозу
Наступник	Урсула фон дер Ляєн
23-й Прем'єр-міністр Люксембургу
20 січня 1995 — 4 грудня 2013
Монарх	Жан Анрі
Попередник	Жак Сантер
Наступник	Ксав'є Бетель
Міністр фінансів Люксембургу
14 липня 1989 — 23 липня 2009
Монарх	Жан Анрі
Попередник	Жак Сантер
Наступник	Люк Фріден
Народився	9 грудня 1954(1954-12-09) (69 років) Реданж-сюр-Аттерт, Люксембург
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Люксембург
Освіта	Університет Страсбурга (1979)
Alma mater	LMRLd і Страсбурзький університет
Політична партія	Християнсько-соціальна народна партія (Люксембург)
У шлюбі з	Christiane Frisingd
Професія	юрист
Релігія	католицька церква
Нагороди
Підпис
juncker.epp.eu
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Жан-Клод Ю́нкер (люксемб. Jean-Claude Juncker ([ʒ̊ɑ̃ːkloːd ˈjʊŋ.kɐ]); нар. 9 грудня 1954, Реданж, Люксембург) — європейський і люксембурзький політик. Прем'єр-міністр Люксембургу з 20 січня 1995 до 4 грудня 2013, міністр фінансів (1989–2009). Колишній голова Єврогрупи (клуб міністрів фінансів країн єврозони).

7 березня 2014 обраний головним кандидатом на виборах у Європарламент від консервативної Європейської народної партії (ЄНП).^[1]

15 липня 2014 обраний президентом Європейської комісії. Його кандидатуру підтримали 422 депутата Європейського парламенту.^[2] Вступив на посаду 1 листопада 2014.

16 липня 2019 на посаду президента Європейської комісії обрана колишня міністр оборони ФРН Урсула фон дер Ляєн.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юнкер народився у місті Реданж. Його батько, який воював у Другій світовій війни після того, як був насильно завербований до Вермахту, був сталеваром і членом Конфедерації християнських профспілок. Юнкер навчався у Бельгії, перш ніж повернутися в Люксембург. Приблизно в той же час, у 1974, він вступив у Християнсько-соціальну народну партію. Юнкер продовжував вивчати право у Страсбурзькому університеті, де він отримав ступінь магістра права у 1979. Хоча він був приведений до присяги у палаті люксембурзької адвокатської ради у 1980, він ніколи не практикував як юрист.

У 1984 його вперше було обрано до Палати депутатів Люксембургу і відразу ж був призначений на посаду міністра праці в уряді Жака Сантера.

Незадовго до виборів 1989, Юнкер був серйозно травмований у ДТП і провів два тижні в комі. Тим не менше його знову було обрано до Палати депутатів і він отримав посаду міністра фінансів. В цей час Юнкер отримує посаду керуючого Світового банку від Люксембургу.

Після того, як Жак Сантер був призначений головою Європейської комісії, 20 січня 1995 Юнкер був затверджений прем'єр-міністром, в рамках коаліції з Люксембурзькою соціалістичною робітничою партією. Юнкер залишив свою посаду у Всесвітньому банку.

Жан-Клод Юнкер вважається одним із архітекторів Маастрихтського договору. У 2004 розглядався як імовірний кандидат на посаду голови Європейської комісії.

19 листопада 2014 року у Європейському парламенті було ініційовано розгляд питання про недовіру Юнкеру 76 депутатами через звинувачення у його причетності до фінансових махінацій, коли він обіймав посади прем'єр-міністра та міністра фінансів Люксембургу.^[3]

Юнкер та Україна[ред. | ред. код]

Саме Юнкер ініціював перший саміт Україна — ЄС 5 вересня 1997. Він називав тоді себе головним лобістом України в ЄС.^[4] Підтримує європейську інтеграцію України.^[5]

29 серпня 2017 року, будучи головою Європейської комісії заявив, що Україна не є європейською країною в сенсі її членства в Європейському союзі та закликав подумати про покращення відносин з Росією, зазначивши, що це залежить від обох сторін і від цього залежить безпечне майбутнє ЄС. «Наразі у світі тривають 60 воєн, жодної з них в Європі. Окрім України, яка не є європейською країною в сенсі її членства в Європейському Союзі. Я знаю, що мій друг Порошенко кілька днів тому сказав, що Україна — це Європейський союз, але насправді, на цей момент це не так» — йшлося в заяві Юнкера в Брюсселі^[6].

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

• Великий хрест ордена Заслуг (Норвегія, 1996)
• Премія «Бачення Європи» фонду Едмонд (Ізраїль, 1998)
• Почесний доктор Вестфальського університету (2001)
• Премія CICERO за ораторське мистецтво (2002)
• Великий хрест ордена Зірки Румунії (2003)
• Почесний громадянин Тріру (2003)
• Великий хрест ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (2007)
• орден Достик 1-го ступеня (Казахстан, 2008)
• Медаль Amilcar Cabral першого класу республіки Кабо Верде (2008)
• Медаль ЄС в золоті із зіркою (2009)
• Премія «соціальна ринкова економіка» (Дуйсбург, 2009)
• Гранд-офіцер ордену Почесного легіону (Франція)
• Велика золота зірка на стрічці — Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2010)
• Орден «За заслуги» (Саар, 2010)
• Орден «За заслуги» (Баден-Вюртемберг, 2011)
• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 11 травня 2019) — за визначний особистий внесок у поглиблення відносин між Європейським Союзом та Україною, підтримку незалежності та територіальної цілісності України, сприяння суспільно-політичним та соціально-економічним реформам в Україні^[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жан-Клод Юнкер

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Клод Юнкер

• Офіційна біографія на сайті уряду Люксембургу (англ.)
• Президент Єврогрупи Жан-Клод Юнкер: Навіть під час Кучми було простіше, ніж зараз [Архівовано 21 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Робочий візит Арсенія Яценюка до Брюсселя

У соціальних мережах Instagram · Facebook · Twitter Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · C-SPAN Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво ČSFD · Internet Movie Database · The Movie Database Генеалогія та некрополістика Geni.com · WikiTree Література та бібліографія Index Theologicus · Архів преси XX століття Тематичні сайти Дипломатичні документи Швейцарії · Німецький літературний архів Марбах · Quora Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Prabook · Proleksis Encyclopedia Довідкові видання Deutsche Biographie · Munzinger IBA · OpenSanctions · UK Parliament thesaurus · Італійська Вікідія · Французька Вікідія · Vienna History Wiki Нормативний контроль BNF: 15542687k · FAST: 1584029 · Freebase: /m/0231bb · GND: 123288835 · GTAA: 114729 · ISNI: 000000010977318X · LCCN: n2003114833 · MAK: 9810682277405606 · NKC: js20050711011 · NLP: a0000002858821 · NTA: 326203346 · NUKAT: n2006082977 · SUDOC: 077204859 · VIAF: 59397705 · WorldCat: lccn-n2003114833

п о р Прем'єр-міністри Люксембургу (в XX та XXI сторіччях)   Поль Ейшен (1888-1915) • Матьяс Манжена (1915) • Г'юберт Лютш (1915-1916) • Віктор Торн (1916-1917) • Леон Кауфман (1917-1918) • Еміль Ройтер (1918-1925) • П'єр Прюм (1925-1926) • Жозеф Беш (1926-1937) • П'єр Дюпон (1937-1953) • Жозеф Беш (1953-1958) • П'єр Фріден (1958-1958) • П'єр Вернер (1959-1974) • Гастон Торн (1974-1979) • П'єр Вернер (1979-1984) • Жак Сантер (1984-1995) • Жан-Клод Юнкер (1995-2013) • Ксав'є Бетель (2013-2023) • Люк Фріден (з 2023)

п о р Комісія Юнкера (2014—2019) Президент: Жан-Клод Юнкер Перший віцепрезидент: Франс Тіммерманс Верховенство права та фундаментальні права Франс Тіммерманс Міжінституційні відносини та адміністрування Франс Тіммерманс Закордонні справи і політика безпеки Федеріка Могеріні Цифрова економіка і суспільство Марія Габрієл Енергетичний союз Марош Шефчович Робочі місця, зростання, інвестиції та конкуренція Юркі Катайнен Євро і соціальний діалог Валдіс Домбровскіс Фінансова стабільність, фінансові послуги та ринки Джонатан Гілл (2014—2016) Валдіс Домбровскіс (з 2016) Цифровий єдиний ринок Андрус Ансип Юстиція, фундаментальні права та громадянство Вера Йоурова Економіка та фінанси П'єр Московісі Оподаткування, митний союз, аудит та боротьба з шахрайством П'єр Московісі Бюджет та людські ресурси Крісталіна Георгієва (2014—2016) Гюнтер Етінгер (з 2017) Зайнятість, праця та соціальна сфера Маріанна Тіссен Регіональна політика Коріна Крецу Розширення та європейська політика сусідства Йоганнес Ган Міграція, внутрішні справи та громадянство Дімітріс Аврамопулос Охорона здоров'я та безпека харчових продуктів Витяніс Андрюкайтіс Безпека союзу Джуліан Кінг Внутрішній ринок та послуги Ельжбета Беньковська Промисловість та підприємництво Ельжбета Беньковська Кліматичні зміни Мігель Аріас Каньєте Енергетика Мігель Аріас Каньєте Міжнародне співробітництво та розвиток Невен Мимиця Конкуренція Маргрете Вестагер Транспорт Віолета Булк Торгівля Сісілія Мальмстрем Навколишнє середовище Кармену Велья Рибальство та морські справи Кармену Велья Освіта, культура, багатомовність та молодь Тібор Наврачич Дослідження, інновації та наука Карлуш Моедаш Сільське господарство і розвиток сільських районів Філ Гоган Гуманітарна допомога та кризове реагування Христос Стіліанідес

п о р Президенти Європейської комісії   Вальтер Гальштайн (1958—1967) • Жан Рей (1967—1970) • Франко Марія Мальфатті (1970—1972) • Сіко Мансголт (1972—1973) • Франсуа-Ксав'є Ортолі (1973—1977) • Рой Дженкінс (1977—1981) • Гастон Торн (1981—1985) • Жак Делор (1985—1995) • Жак Сантер (1995—1999) • Мануель Марін (в.о., 1999) • Романо Проді (1999—2004) • Жозе Мануел Баррозу (2004—2014) • Жан-Клод Юнкер (2014—2019) • Урсула фон дер Ляєн (з 2019)

п о р Голови Європейської Ради   Почергові голови 1970-ті Ліам Косгрейв (01.1976-06.1976) • Альдо Моро (07.1976-12.1976) • Гастон Торн (01.1977-06.1977) • Йооп ден Ойл (07.1977-12.1977) • Джеймс Каллаган (01.1978-06.1978) • Джек Лінч (07.1978-12.1978) • Анкер Йоргенсен (01.1978-06.1978) • Гельмут Шмідт (07.1978-12.1978) • Валері Жискар д'Естен (01.1979-06.1979) • Джек Лінч (07.1979-12.1979) 1980-ті Франческо Коссіґа (01.1980-06.1980) • П'єр Вернер (07.1980-12.1980) • Дріс ван Агт (01.1981-06.1981) • Маргарет Тетчер (07.1981-12.1981) • Вілфрід Мартенс (01.1982-06.1982) • Поуль Шльотер (07.1982-12.1982) • Гельмут Коль (01.1983-06.1983) • Андреас Папандреу (07.1983-12.1983) • Франсуа Міттеран (01.1984-06.1984) • Ґаррет Фітцджеральд (07.1984-12.1984) • Беттіно Краксі (01.1985-06.1985) • Жак Сантер (07.1985-12.1985) • Рууд Любберс (01.1986-06.1986) • Маргарет Тетчер (07.1986-12.1986) • Вілфрід Мартенс (01.1987-06.1987) • Поуль Шльотер (07.1987-12.1987) • Гельмут Коль (01.1988-06.1988) • Андреас Папандреу (07.1988-12.1988) • Феліпе Гонсалес (01.1989-06.1989) • Франсуа Міттеран (07.1989-12.1989) 1990-ті Чарльз Гогі (01.1990-06.1990) • Джуліо Андреотті (07.1990-12.1990) • Жак Сантер (01.1991-06.1991) • Рууд Любберс (07.1991-12.1991) • Анібал Каваку Сілва (01.1992-06.1992) • Джон Мейджор (07.1992-12.1992) • Поуль Нюруп Расмуссен (01.1993-06.1993) • Герхард Шредер (07.1993-12.1993) • Андреас Папандреу (01.1994-06.1994) • Гельмут Коль (07.1994-12.1994) • Жак Ширак (01.1995-06.1995) • Феліпе Гонсалес (07.1995-12.1995) • Романо Проді (01.1996-06.1996) • Джон Братон (07.1996-12.1996) • Вім Кок (01.1997-06.1997) • Жан-Клод Юнкер (07.1997-12.1997) • Тоні Блер (01.1998-06.1998) • Віктор Кліма (07.1998-12.1998) • Герхард Шредер (01.1999-06.1999) • Пааво Ліппонен (07.1999-12.1999) 2000-ні Антоніу Гутерреш (01.2000-06.2000) • Жак Ширак (07.2000-12.2000) • Йоран Перссон (01.2001-06.2001) • Гі Вергофстадт (07.2001-12.2001) • Хосе Марія Аснар (01.2002-06.2002) • Андерс Фог Расмуссен (07.2002-12.2002) • Костас Симітіс (01.2003-06.2003) • Сільвіо Берлусконі (07.2003-12.2003) • Берті Агерн (01.2004-06.2004) • Ян Петер Балкененде (07.2004-12.2004) • Жан-Клод Юнкер (01.2005-06.2005) • Тоні Блер (07.2005-12.2005) • Вольфганг Шюссель (01.2006-06.2006) • Матті Ванганен (07.2006-12.2006) • Ангела Меркель (01.2007-06.2007) • Жозе Сократеш (07.2007-12.2007) • Янез Янша (01.2008-06.2008) • Ніколя Саркозі (07.2008-12.2008) • Мірек Тополанек (01.2009-05.2009) • Ян Фішер (05.2009-06.2009) • Фредрік Райнфельдт (07.2009 — 12.2009) Виборні голови Герман ван Ромпей (2009—2014) • Дональд Туск (2014—2019) • Шарль Мішель (з 2019)