Етан — Вікіпедія

Етан
Назва за IUPAC Етан
Ідентифікатори
Номер CAS 74-84-0
PubChem 6324
Номер EINECS 200-814-8
Назва MeSH D02.455.326.146.379
ChEBI 42266
RTECS KH3800000
SMILES CC
InChI 1/C2H6/c1-2/h1-2H3
Номер Бельштейна 1730716
Номер Гмеліна 212
Властивості
Молекулярна формула C2H6
Молярна маса 30,07 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Густина 1,282 кг/м3(15 C газ, 1 атм)
546,49 кг/м3(рідина, при Ткип, 1 атм)
Тпл -181,76 °C (89,34 K)
Ткип -89 °C (184 K)
Розчинність (вода) дуже низька
Кислотність (pKa) 50
Небезпеки
MSDS ICSC 0266
Індекс ЄС 601-002-00-X
Класифікація ЄС Надзвичайно вогненебезпечно F+
R-фрази R12
S-фрази S2, S9, S16, S33
NFPA 704
4
1
0
Температура спалаху -135 °C
Температура самозаймання 472 °C
Вибухові границі 3,0–12,5%
Пов'язані речовини
Інші (алкани) Метан
Пропан
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Ета́н — це органічна сполука ряду алканів з емпіричною формулою C2H6. За звичайних температури та тиску, етан є газом без кольору та запаху. У промисловому масштабі етан відокремлюють від природного газу як побічний продукт переробки нафти. Найважливіше застосування етан знайшов як нафтохімічна сировина для синтезу етилену.

Історія[ред. | ред. код]

Етан було вперше штучно створено у 1834 році Майклом Фарадеєм, у результаті електролізу ацетату калію. Фарадей прийняв вуглеводневий продукт цієї реакції за метан і не досліджував його надалі[1].

В 1847—1849 рр., намагаючись підтвердити радикальну теорію органічної хімії, Герман Кольбе та Едвард Франкленд добули етан шляхом відновлення пропанонітрилу (етилового ціаніду) і етилового йодиду металевим калієм, а також, способом Фарадея — електролізом водних розчинів ацетатів. Щоправда, вони помилково вважали, що продуктом цієї реакції є метил-радикал, а не димер метилу етан. Цю помилку у 1864 році виправив Карл Шорлемер, який довів що, насправді, продуктом усіх цих реакцій є етан.

Назва «етан» встановлена згідно з номенклатурою ІЮПАК. Префікс «ет-» посилається на присутність у карбоновому ланцюзі двох атомів вуглецю, а суфікс «-ан» — на присутність одинарного зв'язку між ними (тобто приналежність до алканів).

Знаходження у природі[ред. | ред. код]

Етан та інші гомологи метану є складовою частиною природного газу. У різних покладах вміст етану коливається від 0,5 до 4 %.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Етан — газ без запаху та кольору.

  • Густина при T = –100 °C ρрід. = 0,561 г/см³
  • Густина при н. у. ρгаз. = 0,001342 г/см³ або 1,342 кг/м³

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

  • Під дією сонячного світла етан взаємодіє з галогенами, заміщуючи атому гідрогену

C2H6 + Cl2 → C2H5Cl + HCl

C2H6 + HNO3 → C2H5NO2 + H2O

2 C2H6 + 7 O2 → 4 CO2 + 6 H2O

C2H6 → C2H4 + H2

Отримання[ред. | ред. код]

2CH3Hal + 2Na → C2H6 + 2NaHal

C2H5COONa + NaOH → C2H6 + Na2CO3

CH3COO → CH3• + CO2 + e
CH3• + •CH3 → C2H6

2CO + 5H2 → C2H6 + 2H2O

2C + 3H2 → C2H6

Здоров'я та безпека[ред. | ред. код]

При кімнатній температурі етан є горючим газом. При змішуванні з повітрям при 3,0—12,5 % за об'ємом, він утворює вибухонебезпечні суміші.

У місцях, де етан зберігається у вигляді кріогенної рідини, потрібні додаткові заходи безпеки. Прямий контакт із рідким етаном може призвести до серйозних обморожень. Крім того, випари, які виділяються з рідкого етану є, поки вони не нагрілися до кімнатної температури, важчими за повітря і можуть поширюватися або збиратися низько над землею, і якщо вони стикаються з джерелом запалювання, то може статись вибух.

Підозрюється, що етан є канцерогеном.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Цікаво, що на поверхні Титана (супутник Сатурна) в умовах низьких температур (–180 °C) існують цілі озера і річки з рідкої метано-етанової суміші.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Faraday, Michael (1834). Experimental researches in electricity: Seventh series. Philosophical Transactions. 124: 77–122. doi:10.1098/rstl.1834.0008. 
  • В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — С. 600. ISBN 978-966-317-024-4

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Faraday, Michael (1834), "Experimental researches in electricity: Seventh series", Philosophical Transactions 124: 77—122, doi:10.1098/rstl.1834.0008

Посилання[ред. | ред. код]